Пів року тому до Ізюму повернулася українська влада. Перед цим практично стільки ж місто було окуповане. Південно-східний форпост Харківської області досі лежить у руїнах. Комунальники працюють майже без техніки, на будівельні матеріали немає грошей, а місцеві жителі не в змозі сплатити величезні рахунки за світло та воду.

До війни Ізюм був одним із найбільших міст Харківщини, тут проживало майже 50 тисяч людей. Наприкінці березня 2022 року, після важких боїв, напівзруйнований російською артилерією та авіацією, Ізюм опинився в окупації. Коли у вересні його звільнили, населення міста налічувало ледве 20 тисяч чоловік. Сотні людей закатували росіяни, тисячі виїхали.  

Сьогодні в Ізюмі вже є світло, газ та вода, дві тисячі чоловік повернулися до своїх домівок, є міський автобус, волонтери роздають гуманітарну допомогу, відкриваються аптеки та магазини, але виживати в місті складно.

Ціни на 20% вищі, ніж у Харкові

Як і восени, коли Ізюм тільки звільнили від росіян, благодійники везуть до міста продуктові набори, ковдри, обігрівачі, одяг та товари першої необхідності. Ситуація з продовольством вже не така критична, як у вересні-жовтні, коли в місті не працювали крамниці. Зараз в Ізюмі є "Посад", а побутову хімію та засоби особистої гігієни можна купити в "Аврорі". Крім того, працює ринок. Але дозволити собі похід до магазину може далеко не кожен ізюмчанин — все коштує набагато дорожче, ніж в інших містах області.

"Все можна купити, але ціни у порівнянні з Харковом на 15-20% вищі. Гроші є у пенсіонерів, працівників комунальних підприємств, інші люди скористалися програмами грошової допомоги від міжнародних організацій, але вони були разовими", — розповідає KHARKIV Today місцева волонтерка Марина Алфьорова.

Роботу в Ізюмі зараз знайти важко. Великі підприємства, які працювали до війни, зруйновані, влаштуватись можна хіба що на поштові підприємства або у крамниці чи аптеки, якщо дозволяє кваліфікація. У комунальних підприємствах теж виплачують зарплату, хоч і з затримками. Тому місто так само потребує гуманітарної допомоги, як і восени.

Головний дефіцит— побутова хімія та засоби гігієни. Якщо на продукти люди ще так-сяк назбирають гроші, та й благодійні кухні працюють у багатьох районах, то на купівлю  прального порошка часто не вистачає. Час від часу такі речі привозять благодійники, але роздають їх нерівномірно. У той же час дістатися з одного району міста в інший за "гуманітаркою" досі проблематично, хоча й ходить автобус. Причина в тому, що обидва мости через річку зруйновані, є лише одна переправа, щоб проїхати з одного берега на інший, потрібно 45-50 хвилин. Коштує проїзд 10 гривень. Через дорожнечу та довгу дорогу ізюмчани надають перевагу вимушеним пішим прогулянкам. На таксі теж часто не покатаєшся: за поїздку довжиною 5 км доведеться заплатити  250-300 гривень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Ізюмі відкрилася міграційна служба

Досі актуальні для мешканців міста дрова та булерьяни (калориферні пічки). Просять їх у благодійників навіть ті люди, у яких є газове опалення.

"Ми почали дізнаватися, чому вони лишили заявку. Люди кажуть, що вони не витягують газове опалення, дорого. Тому вони взяли ці булерьяни і топлять дошками. З дровами теж важка ситуація. У нас будинок пошкоджено, газу немає, ми живемо в літній кухні, там є дров'яна піч. Лишали заявку в міськраді, але дров нам не дали", — каже Марина Алфьорова.

За даними волонтерки, жителі міста подали 6 тисяч заявок на дрова напередодні зими, а отримали їх лише 250 родин. 

Величезні рахунки за електрику

Комунальні послуги в місті досі відновили не в повному обсязі. Вода є майже всюди, окрім району оптико-механічного заводу. Кілька разів на тиждень воду туди підвозять цистернами працівники ДСНС. Сміття вивозиться, але теж не в повному обсязі, бо в комунальників майже не лишилось техніки — все покрали або розбили окупанти.

"Техніку поки що так і не відновили. Місту передали два екскаватора — один від обласної адміністрації, ще один із Хмельницького. Найважча ситуація — в КП "Благоустрій". Із 10 сміттєвозів залишилось три, і вони фізично не встигають вивозити сміття. З працівниками ситуація більш-менш нормальна, штати комунальних підприємств укомплектовані на 60-70%", — повідомив KHARKIV Today начальник Ізюмської міської військової адміністрації Валерій Марченко.

Електрика в місті є всюди, але заплатити за неї можуть не всі. Безліч ізюмчан отримали величезні рахунки за споживання електроенергії — навіть за ті місяці, коли Ізюм був в окупації. 

"Людина повернулася з евакуації в свій будинок, і виявилось, що там жив хтось із окупантів і вони накрутили тисячі за лічильником.  Я зверталася до "Харківобленерго" з питанням, чому я маю сплачувати за світло, вони не відповіли, з жовтня запит ще в обробці. На гарячій лінії сказали: це ще не врегульовано законом.  Я два місяці платила лише за те, що ми накрутили. Мені прийшло попередження: якщо не буде сплати, електрику відріжуть", — розповідає Марина Алфьорова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У звільненому місті на Харківщині встановили сучасну систему оповіщення

У "Харківобленерго" ситуацію не коментують, посилаючись на те, що платіжні квитанції формують не на цьому підприємстві, а в "Харківенергозбуті". 

"У НКРЕКП дали роз'яснення: якщо електроенергія пройшла через електролічильник і цим лічильником зафіксована, то немає підстав за це споживання не платити. У кожному випадку треба індивідуально з'ясовувати, чи було це споживання до окупації, чи вже в окупації", — роз'яснив KHARKIV Today речник "Харківобленерго" Володимир Скічко.

Поки в інстанціях з'ясовують всі обставини, деякі користувачі все ж заплатили за рахунками, які вважають несправедливими, аби не втратити субсидію.

У міській адміністрації про проблему знають і навіть звернулися з листом до НКРЕКП, але відповіді поки що не отримали. За словами очільника адміністрації, нікого за несплату комунальних боргів під час воєнного стану не позбавлять світла, газу чи води, але комунальним підприємствам без грошей виживати важко.

"Люди в основному не платять за комунальні послуги. Звикли за час окупації, що платити ні за що не треба. Що робити з цим — ми поки що не розуміємо. У воєнний час відключити споживача неможливо. За рахунок міського бюджету ми субсидуємо підприємства", — каже Марченко. 

Рахунки можуть бути великими ще й тому, що багато жителів міста взимку грілися за допомогою електроприладів. Опалення у 60% багатоповерхівок налагодити не вдалося. Усі вони так чи інакше пошкоджені: в одних будинках лише повилітали вікна, в інших все розбите від даху до підвалів. До морозів вдалося відремонтувати 14 багатоповерхівок, де руйнувань було найменше. Потім роботи припинилися, бо не було грошей на будматеріали. Валерій Марченко каже, що зараз веде перемовини з благодійними організаціями та  обласною владою про допомогу, щоб відновити роботи в тих будинках, які можливо відремонтувати.