Від 5,5 років за ґратами до вищої міри покарання. Навідники ракет на важливі військові та цивільні об'єкти у Харківській області отримують перші вироки. Покарання здебільшого не однакове, а ось між тими, хто стає співучасниками вбивства своїх сусідів — багато спільного.

Чоловіки і жінки, пенсіонери та зовсім юні хлопці. Харківські навідники російських ракет не мають певного образу. Планувати убивство своїх земляків може як поважний пенсіонер, так і студент.

Найтяжчий злочин

В українському законодавстві є окрема стаття "Шпигунство", яка передбачає покарання для тих, хто передає іноземцям державні таємниці. Але це — стаття мирного часу, і до в'язниці за таку провину можуть посадити максимум на 15 років. Ті, хто розвідує місцерозташування особового складу та техніки ЗСУ і наводить ракети на мирні міста і села, судять за державну зраду. У сучасному Кримінальному кодексі це — один з найтяжчих злочинів, і карається він найвищою мірою — довічним ув'язненням. У мирному житті такі вироки виносили доволі рідко — їх отримували в основному серійні вбивці і гвалтівники. Зараз, коли йде повномасштабна війна, довічно ув'язненим ризикує стати кожен, хто передаватиме відомості про ЗСУ.

Перший такий вирок у Харкові оголосили місяць тому. Київський райсуд визнав Дениса Панікарова винним у державній зраді. Слідчі довели, що саме цей чоловік навів ракету на будівлю обласної ради у березні. Фактично, він допоміг організувати масове вбивство — тоді загинула 31 людина. І це — не єдиний злочин 38-річного охоронника гаражного кооперативу, він також навів ракету на офіс фірми ХАДО. У нього були й інші спільники в Харкові, по них триває слідство.

В інших регіонах України навідники теж отримують довічне ув'язнення. У Кіровоградській області у жовтні суд виніс вищу міру покарання 22-річній жінці, яка передавала росіянам інформацію про блокпости, залізничні переїзди та місця дислокації підрозділів ЗСУ. Її мотивом були гроші, причому, не такі й великі — сама навідниця визнала, що "заробила" 150 тисяч гривень.

У травні цього року до довічного ув'язнення засудили 47-річного львів'янина, який передавав росіянам дані про військові та інфраструктурні об'єкти. На його руках — кров щонайменше сімох загиблих під час ракетної атаки. 

У деяких випадках інформатори можуть отримати і менше покарання. Усе залежить від того, як прокуратура кваліфікує злочин. Наприклад, нещодавно відбувся суд у справі мешканки села Гусинка Куп’янського району, яка у телефонних розмовах розповідала про дислокацію підрозділів ЗСУ та склади зброї колишньому чоловіку, що проживає в Росії. За даними Харківського антикорупційного центру, цей чоловік зливав інформацію, отриману від жінки, представникам спецслужб. Втім, в суді адвокату вдалося довести, що підозрювана не знала про це і просто вела побутові розмови. Її судили за ст. 114 (несанкціоноване поширення інформації про переміщення, розташування підрозділів ЗСУ) і дали 6 років ув'язнення — такі терміни отримують крадії та збувачі наркотиків. 

За цією ж статтею засудили і 19-річного студента ХНУРЕ з Краснограду, який по Viber та Telegram передавав дані про рух військової техніки. Він отримав усього 5,5 років ув'язнення. Ймовірно, справи зрадників кваліфікують не за найтяжчою статтею у тих випадках, коли їхні дії не призвели до загибелі людей. Але є і винятки: за цією статтею судили навідника на ринок "Барабашово". Внаслідок артилерійського обстрілу загинуло 10 чоловік, а він отримав не довічне ув'язнення, а всього 12 років за ґратами.

Ідейний рашизм і родичі в Росії

На вирок суду у слідчому ізоляторі зараз очікують ще багато харківських навідників. Серед них є і дуже поважні люди, наприклад, відомий спортсмен, методист Харківської академії безперервної освіти 62-річний Андрій Нечепоренко, який навів ракету на університет міського господарства. Він удавав, що просто катається на велосипеді, а сам тим часом встановлював координати об'єктів та фіксував наслідки обстрілів. 

Велосипед, до речі, нерідко стає помічником коригувальників ворожого вогню. На вирок суду чекають двоє юнаків 19 і 20 років, які їздили на роверах містом та збирали координати важливих об'єктів.

У СБУ відзначають: в основному інформатори — проросійськи налаштовані люди, які співчувають путінському режиму і ностальгують за Радянським Союзом. Часто вони навіть не приховують своїх поглядів: відвідують проросійські пабліки в соціальних мережах, лишають там коментарі та зберігають вдома радянську і російську символіку. Наприклад, коригувальник вогню по облраді Денис Панікаров був активним учасником таких пабліків та колекціонував радянську військову літературу.

Львівський навідник Владислав Козєєв теж полюбляв  комуністичну і російську символіку, зберігав фотографії з позначками Z.

Ще одна риса, яка єднає багатьох коригувальників, — родичі та друзі з Росії. Той же Козєєв народився в Бурятії і давно прагнув стати громадянином Росії. Навідниця з Гусинки Мічуріна народилася в Башкирській АР, постійно підтримувала зв'язки з колишнім чоловіком, що проживав у Росії. Пенсіонер-велосипедист Нечепоренко неодноразово їздив у Росію та Білорусь вже після початку війни на Донбасі до друзів. Денис Панікаров має родичів у Росії, тому одразу після вироку написав заяву на обмін.

Як писав KHARKIV Today, саме родинні зв'язки з громадянами Росії роблять людей вразливими до впливу спецслужб ворожої країни. Часто вони і самі не знають, що розголошують секретні відомості. Але корегувальники можуть бути і ніяк не пов'язаними з РФ. Більшість тих, хто здає важливу інформацію ворогу, були завербовані через соцмережі.