Первістка пари білоруких гібонів назвали Воллі. 
 

Білорукий гібон вперше народився восени. Він народився у Вайта і Таї — пари людиноподібних мавп цього виду. Малюка вже назвали Воллі. Нині він живе разом із батьками у теплому вольєрі. Інші п'ятеро гібонів зимують окремо. Про це повідомили у Фельдман Екопарку.

"Це моногамні мавпи, які у природі живуть парами і суворо охороняють свою територію від родичів. Молодих особин можна тримати у групі, доки не сформується пара, потім можуть початися конфлікти. Так було і з нашими Вайтом і Таєю —  показали характер ще до народження малюка, тому довелося їх відселити.Зате тепер заспокоїлися, живуть душа в душу: сплять обійнявшись, разом дбають про дитинча і близько нікого до нього не підпускають.У них це первісток, але мама поводиться дуже відповідально: сама годує, доглядає. Малюк постійно з нею, а точніше на ній — висить, міцно тримаючись за шерсть. Материнським молоком він харчуватиметься майже два роки, а з батьками може прожити до статевої зрілості у вісім років", — розповіла завідувачка сектору "Примати" екопарку Ольга Прокопова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відбувається у Харківському зоопарку через 100 днів після відкриття

Білорукі гібони — мавпи середніх розмірів з характерним білим забарвленням лап та обрамлення обличчя. Це лісові мешканці. Їх природне довкілля поширюється від південно-західного Китаю до Малайського півострова. Будівлею тіла вони близькі до людей та інших гомінідів (родина найбільш прогресивних приматів), тому вважаються людиноподібними. У гібонів немає хвоста, а передні лапи значно довші за задні. Це дозволяє їм, розгойдуючись на руках, переміщатися великими стрибками з гілки на гілку зі швидкістю 16 км/год. Такий унікальний у тваринному світі спосіб руху навіть отримав свою назву — брахіація. Основу раціону гібонів становить рослинна їжа, але назвати їх веганами на 100% не можна. У природі вони не гидують комахами, яйцями та навіть невеликими хребетними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без сафарі. Фельдман розповів, для чого екопарку знадобилося 450 гектарів лісу

Білорукі гібони відносяться до видів, що знаходяться під загрозою зникнення. У деяких країнах на них полюють через їхнє м'ясо, в інших вбивають батьків, щоб зробити з дитинчат домашніх звірів. Однак найбільша небезпека походить від скорочення їхнього життєвого простору — масової вирубки лісів у Південно-Східній Азії. Нині білорукі гібони найчастіше інших близьких видів зустрічаються у зоопарках світу.