У РФ засудили українських військовополонених за справою "Азова". Вони отримали по 13-23 роки колонії.

26 березня військовий суд у Ростові-на-Дону засудив 23 українських військовополонених, які служили в полку "Азов", зокрема 12 українців отримали реальні строки від 13 до 23 років, інші — заочно.

За інформацією "Медіазони", троє суддів під головуванням Вячеслава Корсакова винесли вироки для українських військовополонених: Ярослав Ждамаров, Олександр Мероченець, Микита Тімонін, Олександр Мухін, Олег Тишкул та Артур Грецький отримали по 22 роки колонії суворого режиму; Олександр Ірх та Артем Гребешков – по 20 років; Олег Мижгородський – 17 років; Олег Жарков – 13 років; Анатолій Грицик – 19 років; Олексій Смиков – 23 роки. Усі вони планують оскаржити вирок.

Микита Тімонін народився 1995 року у Лозовій на Харківщині, займався спортом. Він був стрілком-гранатометником, потрапив у полон 19 квітня 2022 року. Вдома на Микиту Тімоніна чекає маленька донечка.

19 березня 2025 року він сказав останнє слово у суді: "Я побачив мішки на головах, дроти на різних кінцівках тіла, зламані ребра, відбиті нирки, люди, забиті до смерті, голод понад рік, ніякої медичної допомоги, люди гнили, ноги, руки, воші, клопи, двічі душ за рік, у який ми сходили, - пішли брудніші, ніж прийшли, ще й побиті. Тут багато було сказано про те, що ми - фашисти, нацисти, терористи, укронацисти, бендерівці тощо. Хочу провести маленьку аналогію. 22 червня 1941 року о четвертій ранку нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, а 24 лютого 2022 року вся Україна прокинулася під вибухи російських ракет. Не Україна нападала на Росію, не ми прийшли зі зброєю в чужу країну. Ми захищали свою землю, свої міста. Російська армія приїхала в місто Маріуполь на танках, БТРах, літаки прилетіли, кораблі припливли. Російські снаряди падали на міста українські, ми обороняли нашу землю, а тепер нас судять за повалення влади - мені здається, несправедливо.

Я хотів на дебатах розповісти маленьку історію з Оленівки. У колонії, де нас тримали незрозуміло чому - якраз той проміжок, коли мене 11 квітня в полон узяли, а справа з 5 травня - і в цей проміжок часу я був на Оленівці, як і багато кухарок. Вони там запитували, чому ми винні, за що нас хочуть судити? А їм співробітники говорили: ви винні, тому що треба було отруїти їх усіх у їдальні, тоді б, може, і війни не було. При цьому ми - терористи, виходить.

Прокурор багато доказів надавав: з YouTube-каналів якісь незрозумілі відомості, вигадки якогось перебіжчика зі Служби безпеки України - як можна довіряти таким людям?

Також у вас багато звучить свідчень місцевих жителів із Маріуполя: звірячі злочини, насильство, мародерство, руйнування будинків... Але в жодних свідченнях не фігурував ніхто з підсудних, які присутні тут на цей момент.

Я ще хотів трохи сказати про утиск російської мови. Я все життя спортом займався, об'їздив усю Україну з різних змагань, турнірів. Я навчався у школі Олімпійського резерву, у якій були зібрані спортсмени з усієї України - і не забороняли нікому російською говорити. Ми їздили до Львова, грали в баскетбол, говорили російською - нам продавали тістечка, пиріжки, морозиво... Я просто багато чув - ми тут уже три роки по в'язницях і СІЗО катаємося - що якомусь постовому у Львові морозива не продали, комусь - пиріжок... Я не знаю, якась фантастика, не було такого: всі спілкувалися вільно російською мовою, хто хотів - українською. Хочеш - польською говори, хочеш - чеською, та якою хочеш, тією і говори.

Також у вас є телефони наші, в яких прекрасно видно, якою мовою ми спілкувалися. Усі листування, усі розмови в телефоні - все це російською мовою, соцмережі. Ви були на наших базах, у військових частинах, там теж багато доказів, що досить-таки багато людей спілкувалися російською мовою і ніхто нікого не обмежував.

Росія весь час б'є тільки по військових об'єктах», - так ми весь час чуємо. Я з маленького міста Лозова Харківської області, там зруйновано такий військовий об'єкт, як міський палац культури. Палац спорту в Харкові, Історичний музей у Харкові, ринок Барабашово в Харкові, торговий центр Ocean Plaza в Києві... Я можу так довго продовжувати - це все військові об'єкти, там нацисти, фашисти сидять, терористи тощо".