Ігорю Колихалову було 50 років, Олександру Маліну — 39 років, Ігор Харченко загинув у віці 44 років.

7 червня біля села Новодарівка Запорізької області загинув військовий із Первомайської громади Ігор Колихалов. Він служив у Збройних силах України гранатометником механізованого відділення механізованого взводу. Народився 5 лютого 1973 року у Первомайському, навчався у школі №4, потім — у Первомайському ПТУ №29. Освоїв професію зварювальника, працював будівельником. Поховають загиблого у четвер 15 червня.

"У захисника залишились старенька мати. Приносимо щирі співчуття рідним та близьким Ігоря Олександровича, розділяємо ваш біль втрати. Низький уклін нашому воїну-захиснику. Герої не вмирають!", — зазначив мер Первомайського Микола Бакшеєв.

Ще один захисник, Олександр Малін, також був родом із Первомайського. Він народився 31 грудня 1983 року, навчався у школі №5. Останнім часом працював будівельником. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Службив у кулеметному взводі стрілецького батальйону. Загинув 8 червня біля міста Часів Яр у Донецькій області. У захисника залишилася кохана, неповнолітній син і батьки. Попрощаються із військовим 16 червня.

"Після закінчення війни Олександр мріяв одружитися з коханою дівчиною, але мріям, на жаль, не вдалося втілитись у життя. Під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу Олександр отримав поранення не сумісні з життям", — розповів Бакшеєв.

Військовий Ігор Харченко був мешканцем села Яковлівка у Лозівському районі. У Збройних силах України обіймав посаду навідника механізованого відділення військової частини А4741.Загинув 8 червня неподалік села Новодарівка Запорізької області. Йому було 44 роки. Поховали бійця сьогодні, 14 червня.

"У рідній Яковлівці Ігоря запам'ятали справедливим та працелюбним. До нього ставилися з повагою, він був гарною людиною та надійним другом. Захисник виховував двох прекрасних синів. Старший з них наразі теж захищає Україну в лавах ЗСУ", — зазначили у Лозівській міській раді.

Як писав KHARKIV Today, 9 червня у Дергачівській громаді Харківського району проводили в останню путь військового Михайла Устименка. Він був важко поранений на війні, проходив лікування та реабілітацію, але його серце зупинилося 7 червня.