Харківські угоди: відлуння подій десятирічної давнини

Останнім часом засідання Ради національної безпеки і оборони стали доброю п'ятничною традицією, а секретар РНБО Олексій Данілов – одним із головних ньюзмейкерів. Рішення про блокування каналів Медвечука-Козака, накладення санкцій на них самих та їхніх дружин не можуть залишити байдужими тих, хто більш-менш цікавиться українською політикою.

Цього разу засідання РНБО провели на день раніше – у четвер. Центральною темою порядку денного був тимчасово окупований Крим. Члени РНБО затвердили стратегію деокупації півострова та вирішили звернути увагу на події десятирічної давнини. Адже Харківські угоди 2010 року стали одним із найпомітніших кроків із підготовки ґрунту для захоплення Криму росіянами. Тодішнє політичне керівництво України фактично обміняло частину державного суверенітету на знижку на газ, завдавши потужного удару по національній безпеці.

РНБО доручила Службі безпеки України перевірити усіх 236 депутатів, котрі 27 квітня 2010 року проголосували за продовження ще на 25 років перебування у Криму Чорноморського флоту РФ (термін дії оренди портів спливав у 2017-му) і розширення російської військової присутності на українському півострові. 

Серед цих 236 є чимало цікавих людей. Наприклад, найбагатша в Україні людина Рінат Ахметов, колишній спікер Ради Володимир Литвин, котрий сьогодні претендує на посаду ректора КНУ, голова партії «За майбутнє» Ігор Палиця, нинішні «політемігранти» Вадим Колісніченко, Олег Царьов і Володимир Олійник. Можна згадати ще й власника компанії Burisma, яку намагалися втягнути в американські вибори, Миколу Злочевського. Андрія Деркача, який до цього «втягування» доклався, а також його колегу-«викривача» Давида Жванію.

Займають місце в списку і харків’яни, більшість із яких на той час були членами фракції «Партії регіонів». Дмитро Святаш, котрого в 2019 році вимила з політика «зелена» хвиля, зараз мешкає в Росії. В Україні засновнику «АІС» оголосили підозру у справі про заволодіння коштами «Укрсіббанку» й оголосили у розшук.

Уродженку Луганська Інну Бережну в 2012 році (уже після ратифікації Харківських угод) обрали до Верховної Ради харків’яни – виборці з 169 округу. Але питань у СБУ до неї не буде: три з половиною роки тому вона загинула в ДТП у Хорватії.

Комуністка Алла Александровська з 2016 року перебуває під слідством у справі про спробу проголошення «ХНР». Ексдепутатка навіть провела три місяці в СІЗО, доки її не відпустили під домашній арешт, взявши до уваги стан здоров’я. Голосувала за ратифікацію Харківських угод також Ірина Горіна, яка уже давно не з’являлася в політиці.

Натиснув тоді зелену «кнопку» і харків’янин Валерій Писаренко, котрий до переходу до лав «регіоналів» був у «Батьківщині». А от його тодішній однопартієць Олександр Фельдман у голосуванні участі не брав.

Інна Богословська теж фігурує на порталі Верховної Ради серед тих, хто натиснули «зелену» кнопку.
А от Дмитро Шенцев цього не робив. Але до голосування, точніше до колег-депутатів, доклався доволі активно.  Його силует у білій сорочці потрапив в об’єктиви камер багатьох журналістів. Шенцев із борцем Ельбрусом Тедеєвим, другом покійного Геннадія Кернеса,  активно товкли опозиціонерів, котрі намагалися прорватися до президії і зірвати голосування.  

Харківські угоди трактуються як акт держаної зради не відучора. ДБР і Офіс генпрокурора оголосили Януковичу підозру за цією справою. Слідство вважає, що він вступив у злочинну змову з російськими високопосадовцями і допоміг тодішньому президенту РФ Дмитру Медведєву вести підривну діяльність проти України. Януковичу загрожує ще один вирок за державну зраду. У 2019 році експрезидента уже засудили до 13 років позбавлення волі за участь у подіях 2014 року.

Із депутатами (навіть колишніми) слідству, очевидно буде важче. І справа навіть не в тому, що деякі з них, як і Янукович, перебралися до Росії.  Адже ст. 80 Конституції гарантує народним обранцям, що вони не несуть юридичної відповідальності  за результати голосування та висловлювання у стінах парламенту. За винятком образ та наклепу, що, мабуть, значно страшніше, ніж відверта держзрада.

Сесія обласної ради: без скандалів, але з цікавими результатами голосування

Чергова (уже четверта) сесія обласної ради цього скликання, що відбулася 11 березня, на відміну від попередньої,  пройшла відносно тихо і безконфліктно. 

Абсолютна більшість із 97 (!) питань порядку денного одразу ж виносилися на голосування без попереднього обговорення. Що може свідчити як про якісну роботу депутатських комісій, на яких було все детально й фахово обговорено, так і про бажання депутатів швидше відголосувати й переключитися на інші справи. 

Але без гострих кутів все ж не обійшлося. Голова обладміністрації Айна Тимчук представила депутатам нового керівника Управління у справах молоді та спорту Костянтина Ананченко. Заступник голови фракції «Європейської Солідарності» Анатолій Козловський вирішив нагадати Ананченку про його «антимайданівське» минуле, заявивши, що «ЄС» сприймає це призначення як «реванш проросійських сил». Ананченко, у свою чергу, підкреслив, що пройшов усі необхідні перевірки, і правоохоронні органи питань до нього не мають. А також запевнив усіх у своєму патріотизмі.

«Харків’яни в 2014-му році зробили свій світоглядний вибір: Харків - це Україна, а Україна крокує до Європейського Союзу. Так само свій вибір зробив і я», - написав посадовець  у Facebook напередодні сесії.

Усі звіти, зміни до програм та обласного бюджету були ухвалені більшістю голосів. А ось із кадровими питаннями вийшло цікавіше. Депутати не затвердили призначення  Сергія Бичка на посаду директора театру ім. Пушкіна, а також не підтримали призначення Світлани Родак керівницею КП «Харківський обласний центр молоді». Обидва кандидати змогли отримати лише по 26 (з 61 мінімально необхідних) голосів. За їхнє призначення у повному складі проголосував лише «Блок Світличної», також по декілька депутатів від «ОПЗЖ» і «Слуги народу».

Відродження «Металіста»: перша конкретика

Минулого тижня секретар міськради Ігор Терехов і бізнесмен Олександр Ярославський  подарували поціновувачам футболу надію на відродження легендарної команди. Їхні заяви були сповнені впевненості й оптимізму, проте залишили чимало питань без відповідей. Адже стратегію вирішення величезних проблем «Металіста» та його повернення до великого футболу озвучено не було. 
Ясності додав голова обласної ради Артур Товмасян. Наприкінці сесії у четвер, 11 березня, він виступив зі зверненням, присвяченим ситуації з «Металістом». Було анонсовано проведення аудиту майна клубу, що зараз належить області, а також його передачу місту зі створенням відповідного комунального підприємства.

Позицію Товмасяна підтримали його заступники Альберт Кононенко й Андрій Малиш. Кононенко був особливо щедрим на компліменти на адресу Терехова, свого соратника за «Блокам Кернеса» і Ярославського.

Аудит, безумовно, потрібен. Цей крок виглядає абсолютно логічним напередодні будь-яких змін. Особливо тих, що стосуються майна «Металіста». Обласній раді сьогодні належить КП «Металіст», головним активом якого є поле футбольного стадіону. А от підтрибунні приміщення цього ж стадіону, а також тренувальна база у Високому – це вже парафія Харківської облдержадміністрації. Саме вона є розпорядником активів, конфіскованих у Сергія Курченка ще 2017 року. І саме ОДА має перевірити стан справ із підзвітним майном.

Окремо слід зазначити, між судовим рішенням про спецконфіскацію і перереєстрацією майна на ОДА пройшло понад два роки. І саме аудит має відповісти на низку цікавих питань. Зокрема, хто заробляв на оренді конфіскованого майна, поки воно перебувало у «підвішеному» стані.

Ярославський також чітко дав зрозуміти, що хоче зібрати майно «Металіста», розкидане по різних власниках і зберігачах, під одним дахом – міськради на чолі з Тереховим. Очевидно, у Харкові з’явиться міське КП «Металіст». На яких умовах ОДА і облрада передаватимуть майно, майнові права і боргові зобов’язання міськраді, чи буде задіяна процедура взаємного списання/погашення боргів, хто задовольнить претензії колишніх гравців «Металіста» через багатомільйонні борги по зарплаті – поки що невідомо.

Автор: Сергій Жуков.