Мовне питання, так само як і питання  "9 травня" і "проспекту маршала Жукова", мало кого цікавить у міжвиборчий період.

Але чим ближче до дня голосування, тим частіше вони знов і знов виринають у публічному просторі. Тим більше, що про свої мерські амбіції публічно заявили як мінімум двоє претендентів на звання "справжнього наступника Кернеса".

Минулого тижня Харківський окружний адміністративний суд позбавив російську мову статусу регіональної в Харкові, задовольнивши позов громадянського активіста Святослава Літинського. Рішення у справі, що розглядалася судом майже чотири роки, стало справжнім дарунком для кандидатів у мери. Адже це ідеальний інфопривід для того, щоб вкотре рішуче стати на захист мови, якою в побуті спілкується більшість населення міста.

Саме такою аргументацією про "рідну для 80% харків’ян" мову скористався секретар міськради Ігор Терехов, говорячи про наміри мерії оскаржити рішення суду в апеляції. Штабу його опонента Михайла Добкіна доводиться розганяти у соцмережах меседжі  про нещирість Терехова у цьому питанні.

Скасоване судом рішення міськради базувалося на сумнозвісному "законі Ківалова-Колєсніченка", який уже давно скасовано як неконституційний. Тому спрогнозувати рішення апеляції доволі неважко. Тим не менше, на підігрівання мовної теми у соцмережах  витрачаються ресурси, і вона навіть знаходить відгук у найбільш екзальтованих харків’ян.

Щоправда, майже ніхто не згадує, що саме передбачає той самий регіональний статус, крім зобов’язання для посадовців володіти, крім державної, ще й російською.

Ще однією картою, яку активно розігруватимуть напередодні виборів, є увічнення пам’яті Геннадія Кернеса. У Терехова як у голови міськради і фактичного керівника міста козирів, звичайно ж більше. Цього тижня він анонсував присвоєння покійному меру звання Почесного громадянина міста Харкова. Для цього декілька місяців тому міськрада навіть змінили відповідне положення, дозволивши включати до переліку "почесних харків’ян" посмертно.

Можна очікувати, що почесне звання ексмер отримає напередодні виборів. Тоді ж на фасаді міськради із помпою відкриють меморіальну дошку Кернесу. Не залишиться Терехов і осторонь встановлення пам’ятника на могилі міського голови, похованого на Алеї почесних громадян на другому міському цвинтарі.

Також Терехов періодично коментуватиме й інші варіанти увічнення Кернеса, адже онлайн-опитування на цю тему може тривати скільки завгодно. Добкіну ж залишається використовувати лише фотографії та відеозаписи, зроблені до його конфлікту із Кернесом у 2014 році.

Битва за Сад Шевченка: Терехов vs вуличні музиканти

Цієї п’ятниці відвідувачі Саду Шевченка мали можливість побачити й почути відомих харківських музикантів і поетів. У концерті просто неба під пам’ятником Кобзареві взяли учать Alcogol Ukulele,  Василь Рябко, Борис Севастьянов, Володимир Бандерас, Назар Божинський, Іван Сенін, Артем Полежака, Назар Чорношличник та інші.

Концерт "Сад Шевченка – не концтабір" став не лише мистецькою, а й політичною акцією. Протестом проти дій охорони саду, яка, посилаючись на усне розпорядження Ігоря Терехова, проганяє звідти музикантів.

Першою акцією протесту став вихід під стіни міськради Костянтина Олійника, відомого вуличного трубача, якому напередодні не давали грати в саду Шевченка. Величезне обурення (і не лише в харків’ян) викликали спроби охорони саду вигнати звідти літнього бандуриста Миколу Гришка, на захист якого довелося ставати активістам "Правого сектору".

Терехов не заперечує, що є противником вуличної музики в саду, але посилається на звернення харків’ян, яким ця музика нібито заважає. Безперечно, гості саду, що приходять туди відпочити, мають право на захист від звукової агресії. Але слід все ж таки відрізняти гру вуличних музикантів на акустичних інструментах, які можуть бути родзинкою міста, від підлітків із портативними колонками і вокальних вправ гостей караоке-барів.

Пропозицію секретаря міськради щодо спільної для музикантів локації  на майданчику біля Оперного театру навряд чи можна назвати вдалою. Адже одночасний виступ декількох виконавців може просто перетворитися на какофонію.

Викликає питання і правомірність якихось заборон, тим більше у формі усних розпоряджень. Отже, маємо справу із створення додаткової точки напруження фактично на рівному місці. Єдине, що не постраждало, так це репутація охорони саду Шевченка, у якої крім завдання стерегти газони и і фонтани з’явилася ще одна важлива місія. Хотілося б сподіватися, що ненадовго.

Харківські виші: вибори ректора, об’єднання і гучні звільнення

Цієї середи Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна обирав нового ректора. Уперше за 20 років вибори не є безальтернативними: у бюлетенях не одне, а декілька прізвищ кандидатів,  і серед них немає Віля Бакірова.

Перший тур не зміг виявити переможця, і у другому тепер зустрінуться кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів. За декана юридичного факультету Тетяну Кагановську проголосувала 991 особа, декан фізико-технічного факультету Ігор Гірка заручився підтримкою 710 виборців. Третє місце у декана радіофізичного факультету Сергія Шульги – 227 голосів. Декан фізичного факультету Руслан Вовк фінішував останнім із 153 голосами. Ще 60 голосів не вдалося отримати жодному з кандидатів: 47 виборці проголосували проти всіх, 13 – зіпсували бюлетені. Другий тур призначили на 2 червня.

Система виборів ректора в українських вишах доволі жорстка, складніша за ту, що застосовується на виборах президента (не кажучи вже про вибори депутатів різних рівнів). Щоб отримати посаду за результатами першого туру, треба заручитися підтримкою понад 50% зареєстрованих виборців. І перемогу можна здобути майже виключно на безальтернативних виборах, як це й робив Бакіров у попередні роки. За наявності двох і більше сильних кандидатів обрання ректора у першому турі є майже неможливим: у випадку Кразінського переможець мав отримати 1246 голосів, при тому що на дільниці прийшов 2141 із 2490 зареєстрованих виборців.

У другому турі має бути дещо простіше: для перемоги знов потрібно 50%+1 голос, але уже не від загальної кількості виборців, а від тих, хто проголосував. Тому вирішальну роль може зіграти явка. Якщо вона збережеться на рівні першого туру, то для перемоги вистачить 1071 голосу, якщо знизиться – то ще менше.

Право голосу на виборах мають усі штатні науково-педагогічні та наукові працівники, а також 174 представники допоміжного персоналу і 398 виборщиків з числа студентів.

Напередодні першого туру кандидати-фізики підписали меморандум про взаємну підтримку того з них, хто набере найбільшу кількість голосів. Шульга і Вовк уже публічно висловили свою підтримку Гірці. Але вирішуватимуть долю другого туру все ж таки виборці і явка.

Після оголошення результатів голосування Гірка запропонував Кагановській провести дебати, але публічної відповіді від декану юридичного факультету поки що не було.

Поки у ХНУ обирають ректора, чотири інших харківських виші намагаються боротися проти об’єднання під дахом ще не створеного Держаного біотехнологічного університету. Цього тижня збори трудового колективу Харківського національного аграрного університету ім. В. Докучаєва вирішили звернутися до президента, голови Верховної Ради і Уряду з проханням скасувати рішення про утворення нового вишу. Ректор Олександр Ульянченко навіть назвав це спробою рейдерського захоплення і звернув увагу на те, що виш після об’єднання втратить статус національного. Минулого тижня на сайті Кабміну з’явилася петиція щодо скасування об’єднання вишів.

Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет наполягає, що створення Державного біотехнологічного університету – справа необхідна, адже кількість абітурієнтів скорочується, спеціальності дублюються, і укрупнення все одно не уникнути. За словами голови МОН, об’єднання вишів дозволить зекономити бюджетні і кошти і досягти «ефекту масштабу». Соціальні об’єкти, що зараз перебувають на балансі вишів (наприклад, санаторії), на думку Шкарлета, треба передавати у комунальну власність.

Прямим наслідком минулорічної катастрофа Ан-26 під Чугєвом, що забрала життя 26 курсантів і офіцерів, стало звільнення Олександра Туринського з посади начальника Харківського національного університету повітряних сил ім. І. Кожедуба. Міністр оборони Андрій Таран підписав відповідний наказ ще 7 травня, а цього вівторка Туринський подав декларацію перед звільненням. Але пообіцяв ще поборотися за посаду в суді, адже вважає звільнення незаконним.

Оскаржуватиме він і нічний домашній арешт, що суд йому призначив після оголошення підозри про недбале ставлення до військової служби.

Наявність мандата депутат обласної ради від "Блоку Світличної" дає Туринському можливість говорити про "політичну помсту". Відзначимо, що підозри, крім начальника ХНУПС, отримали ще п’ятеро людей. Серед них командувач Повітряних сил ЗСУ Сергій Дроздов, командир військової частини  А4104 і його заступники.