14-метрова інсталяція зі сталевої арматури може стати першим меморіальним простором Харкова, де рідні та друзі загиблих під час війни воїнів та жителі міста зможуть зібратися та віддати шану, погорювати та поговорити.

Досі в Харкові немає жодного простору, який слугував би таким місцем пам'яті. Перший проєкт створили засновники платформи "Минуле / Майбутнє / Мистецтво". Автори мають надію, що встановити інсталяцію можна буде упродовж року. 

Меморіал про Харків зразка 2026 року

Меморіал "Місто на лінії" придумали художник Михайло Алексеєнко та архітекторка і художниця Ксенія Білик. Він матиме вигляд своєрідної стіни з арматури понад два метри заввишки та 14 метрів завширшки. Передбачається, що цей монумент буде інтерактивним: рідні та друзі загиблих захисників зможуть розмістити на сталевих дротах їхні портрети, шеврони, стрічки та інші символи пам'яті. 

Досі в Харкові немає нічого схожого: вшанувати пам'ять загиблих можна лише на Алеї Слави на 18-му кладовищі. Існує ще імпровізована клумба з прапорами та фотографіями загиблих біля зруйнованої будівлі обласної ради, але цей імпровізований вияв скорботи вже не відповідає масштабу втрат. 

Автори проєкта "Місто на лінії" презентували його у Харкові. На зустрічі були присутні рідні загиблих захисників, ветерани, громадські діячі та архітектори. Їм запропонували самостійно вибрати місце для майбутнього меморіалу. 

"Майдан Свободи запропонувала більшість учасників дискусії — він великий, тож конкретну локацію в його межах ще можна обговорювати. Звучала пропозиція розташувати меморіальний простір на місці, де раніше був пам'ятник Леніну. Нашій команді це не видається найліпшим рішенням і за динамікою цього місця, і за масштабами проєкту. Були й інші пропозиції. Ми наразі працюємо над тим, аби візуалізувати декілька локацій і повернутися з цими зображеннями, аби знову обговорити, чи правильний напрям ми разом обрали, чи потрібно шукати інші варіанти, окрім майдану Свободи", — розповіла KHARKIV Today кураторка проєкту та співзасновниця платформи культури пам’яті "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" Катерина Семенюк.

Автори проєкту задумали конструкцію досить легкою та не монументальною — адже війна ще триває, імена всіх загиблих будуть відомі лише після її завершення, але місту вже сьогодні потрібен простір, де можна було б вшанувати героїв.

"Передусім йдеться про місце, куди могли б приходити родини загиблих, побратими, військові, цивільні  віддати шану, подумати про те, яку ціну ми платимо у цій війні. Як кажуть художники, арматура — це асоціація з оголеним нервом. Це — меморіал про Харків зразка 2026 року, про харківців, які стали на захист свого міста, об'єдналися в стіну, яку ми бачимо на інсталяції, і не дають ворогу прорватися далі", — пояснила KHARKIV Today начальниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам'яті Марія Тахтаулова, яка бере участь у проєкті в якості консультантки.

Стиль меморіалу частково перегукується із притаманним Харкову конструктивізмом, є в ньому і відсилки до творчості Василя Єрмілова, адже перед художниками стояла задача передати дух міста.

Старі ідеї вшанування вже не працюють

Проєкт, який представили в Харкові — ще не остаточний. Автори допрацюють його з урахуванням запропонованої локації, а потім планують презентувати у мерії, адже дозвіл міської ради на встановлення буде необхідним. 

"Наразі потрібно доопрацювати проєкт разом з громадою, обрати локацію і вже з конкретними пропозиціями йти до влади. Розробку проєкту підтримала Програма "Партнерство за сильну Україну" (PFRU), і вони також анонсували готовність подальшої підтримки, якщо громада захоче реалізувати цю ідею. Ми прораховуємо конкретну суму і найближчим часом знатимемо орієнтовний кошторис, фінальна сума буде відома лише тоді, коли буде погоджено конкретне місце", — каже Катерина Семенюк.

За її словами, швидше за все, фінансування буде спільним: частину коштів дадуть іноземні партнери, що стосується благоустрою території навколо — це могли би бути кошти з міського бюджету.

Автори меморіалу сподіваються, що всі питання з дозволами та фінансуванням вдасться залагодити вже протягом року, адже ідея відображає саме сучасність Харкова у війні. Втім, це не означає, що і після завершення бойових дій інсталяцію доведеться переробити чи прибрати.

"Місто на лінії" — геть не схожий на всі попередні спосіб вшанування загиблих. Зазвичай в українських містах є своєрідна Алея пам'яті або Алея героїв, де представлені портрети загиблих членів громади. В Інституті національної пам'яті кажуть — цей спосіб для сьогоднішнього дня вже не підходить навіть для малих міст, адже загиблих вже надто багато, аби вмістити їхні фотографії в одному місці.

"У тому ж Берестині простір закінчується, місце залишилось лише на 20 банерів. На презентації "Міста на лінії" ми обговорювали такий же кейс міста Ірпінь в Київській області, де фізичний простір не вміщає ту кількість банерів, яка є. І звідси виходить думка, що оця персональна банерна меморіалізація вже не може відігравати тої ролі, яку вона відіграє. Просто через те, що фізичний простір себе вичерпав", — каже Марія Тахтаулова.

На її думку, настав час для іншого формату вшанування. Поки що це буде така своєрідна тактична меморіалізація — створення легких, символічних конструкцій. А вже по завершенню війни, коли будуть відомі прізвища всіх загиблих, настане час для увічнення їхніх імен у мраморі або у бронзі.