Кримська війна 1853-1856 років наповнила Харків не тільки пораненими військовими, а й біженцями з Кримського півострова. Так у нашому місті опинилася сім'я караїма Самуїла Габая, яка походила родом з Євпаторії. Перший час глава сімейства займався продажем тютюну в Харкові, у 1856 році разом з земляками заснував справу і у Москві. У 1862 році Самуїл Садукович Габай значиться московським купцем 2-ї гільдії, відкриває тютюнову майстерню, яка з 1864 року переросла у фабрику. Компаньйоном Габая став купець і теж караїм за походженням Авраам Капон. Якість турецького тютюну на їхній фабриці була однією з кращих, за що підприємство отримало дві медалі на виставках у Лондоні і Парижі. До початку 1870-х років Габай став одноосібним власником фабрики у Москві.

У Харкові Самуїл Габай ще у 1850-х роках відкрив тютюнові магазини у будинку № 12 на Миколаївській площі і будинку № 4 на Катеринославській вулиці. У 1868 році Самуїл Габай, залишаючись московським купцем 1-ї гільдії, отримав свідоцтво тимчасового харківського купця 2-ї гільдії, і 26 вересня того ж року подав прохання до Харківського губернського правління про відкриття тютюнової фабрики для виготовлення курильного турецького тютюну і цигарок. Фабрика була відкрита у жовтні 1868 за Миколаївською вулицею у будинку № 12, працювали на ній майстер, четверо майстрових і четверо майстринь, які виробляли продукт на 15 416 рублів. Однак фабрика проіснувала у Харкові недовго: вже до 1879 року тютюном московської фабрики "С. Габая" торгує у Харкові фірма братів "Туршу і Іліка" у магазині на Катеринославській вулиці № 36.

У 1870 році Самуїл Габай стає харківським купцем і купує чималі земельні ділянки у Вознесенській парафії міста, де на майбутній вулиці Франківській будує невеликий кам'яний будинок. Ще більшу  земельну ділянку він придбав у дворян Рашке, ця земля примикала до Харкова зі сходу за річкою Немишля у земельній дачі колишнього хутора Черняківський. Ділянка знаходилась по дорозі з хутора Рашке до Тюріної Дачі і Сабурової Дачі, саме тут Габай у 1872 році вирішує відкрити великий цегляний завод з гофманівськими печами, оскільки у Харкові у цей час йде активне будівництво, а будівельних матеріалів не вистачає.

Ще однією вигідною для себе справою Самуїл Габай вважав вирощування тютюну в Криму. Спочатку це не приносило великого доходу, але з початком російсько-турецької війни 1877-1878 років ввезення тютюну з Туреччини до Російської імперії припинилося і ось тут виявилося, що кримський тютюн цілком замінює турецький, що відразу підняло його вартість.

Потомствений почесний громадянин Самуїл Садукович Габай помер у 1881 році, спадкоємицею його стала дружина Анна Юфудівна, уроджена Айваз, дочка іншого купця-караїма, який займається виробництвом і продажем тютюну в Харкові. Ще одним спадкоємцем був їхній син Йосип Самуїлович Габай, який народився у 1872 році.

Анна Габай не відразу продала цегельний завод у Харкові, поки їй вистачало сил управлятися з ним, він продовжував залишатися у її власності. У 1896 році землі, на яких знаходилися сушильні печі, у Анни Габай купили селяни, брати Андрій та Йосип Назаровичі Єнько, які заснували свої цегельні заводи. Завод Габая купив Іван Григорович Сергєєв. Сьогодні на місці цих підприємств розташовані гімназія № 23 і загальноосвітня школа № 177.

У 1895 році Анна Габай заснувала "Товариство тютюнової фабрики С. Габай" у Москві. Побудувала нову тютюнову фабрику, яку очолив у 1905 році Йосип Самуїлович Габай. Підприємство у 1918 році націоналізували і перейменували у Державну тютюнову фабрику № 2, Йосип Габай залишився її директором.

У Харкові на землях, що належать родині Габай, були засновані Тюрінська вулиця, Анненський провулок на честь Анни Юфудівни Габай і Габаївський провулок. Останні два з'єднували вулиці Сабурову і Верінську, сьогодні Габаєвський провулок називається Квітучим, а Анненський Артільним. Також на землі Габая сьогодні проходить і вулиця Маломосковська, розташована зліва від Тюрінської вулиці за річкою Немишля. А праворуч від Тюрінської — вулиці Генічеська та Садово-Набережна.

Будинок Габаїв на Франківській вулиці не зберігся, сьогодні на цьому місці промислові підприємства. Не збереглася у цьому районі і вулиця Габаївська, яка йшла паралельно Сергіївській вулиці. Заснована вона була у 1893 році за бажанням вдови Анни Юфудівни Габай, яка для цього безкоштовно передала місту 1 десятину 1672 квадратних сажні землі. Довіреність на передачу землі Анна Габай виписала у Москві своєму повіреному Самуїлу Ісааковичу Пріку, на честь якого був названий один з провулків у цій місцевості — Пріковський.

Виходить так, що у Харкові від Самуїла Габая і його нащадків залишилася тільки історична пам'ять. Ні будівлі, де була тютюнова фабрика, ні цегельного заводу, ні житлового будинку, навіть вулиць і провулків з їх ім'ям сьогодні на карті Харкова ми не побачимо.