1921 рік. Десь ще точаться бої з армією Махна, ведеться боротьба з бандитизмом, у судах проходять численні процеси над посібниками денікінців, радянська влада активно намагається вилучити в українських селян продовольство для Поволжя. У цей час столичний Харків росте, як на дріжджах, у планах суттєве збільшення міської земельної площі. У зв'язку з цим гостро постає питання про сучасний картографічний матеріал. Для проведення аерофотозйомки було вирішено використати 7-й авіаційний загін, розквартирований у місті Обоянь Курської губернії.

На той час військовий аеродром розташовувався на території колишнього приватного скакового товариства та дачного селища Новий Харків, що належав у минулому дворянину Кривошеєву. Вони примикали до харківського іподрому, де проводили польоти перші авіатори, один із перших харківських авіаконструкторів Степан Васильович Гризодубов на своїй ділянці в особливому ангарі зберігав власний аероплан. У 1919-1920 роках і білі, і червоні використовували територію селища Новий Харків для аеродрому, тут же збудували й перші у місті авіаремонтні майстерні, які започаткували Харківський авіазавод.

7-й авіазагін, що прибув у червні 1921 року до Харкова, який очолював військовий льотчик Решетов, розмістився на цьому аеродромі. На той час під нього відійшли не тільки землі, а й колишні заводські стайні скакового товариства, і навіть кам'яний житловий корпус, де оселився особовий склад авіазагону.

7-й авіазагін, заснований у 1918 році, вже виконував подібні завдання з аерофотозйомки на території Курської губернії, на основі їхніх фотографій були створені сучасні на той момент карти Курська, Обояні та інших міст. Основними літаками, які були на озброєнні авіазагону, слід вважати англійський "Сопвіч", їх постачали до російської армії через місто Архангельськ у 1917 році. Екіпаж таких літаків складався з військового льотчика та військового спостерігача, останній займався і аерофотозйомкою. Були у загоні і інші моделі літаків: "Ньюпори", "Ді-Хавеленди", "Фармани".

Одним із військових спостерігачів у 7-му авіазагоні був Феодосій Юхимович Гарячий, який залишив багатий архів фотографій про більшість подій, пов'язаних із життям військових льотчиків, зокрема  й трагічних. Одна з них сталася під Харковом. Під час перших польотів над містом при заході на посадку 7 липня 1921 року в районі колишнього цегельного заводу Василя Досекіна зазнав аварії літак "Сопвіч". Загинули військовий льотчик та командир загону Решетов і військовий спостерігач Савицький.

Похорон пілотів пройшов у Харкові на Іоанно-Усікновенському цвинтарі (зараз на його місці Молодіжний парк), траурна процесія пройшла Сумською, а потім вулицею Шевченка. Два схрещені пропелери прикрасили надгробний пам'ятник.

У тому ж 1921 році 7-й авіазагін закінчив аерофотозйомку Харкова та околиць. На основі їхніх фотознімків у 1924 році випустили карти міста, куди увійшли вже приєднані до нього території.

Взяв участь 7-й авіазагін і у традиційному святкуванні червоного повітряного флоту, який пройшов на аеродромі 2 серпня 1921 року. Понад три години для публіки піднімалися у повітря літаки, на "Фарманах" катали і гостей. Останніми у вечірнє небо піднялися два "Ньюпори", один з яких показав всілякі повітряні фігури найвищого пілотажу. Пілота, який приземлився, публіка обдарувала квітами та оваціями. Вечір цього дня продовжився у клубі "Воїн та працівник" урочистими промовами та виступами артистів. У тому ж серпні 1921 року 7-й авіазагін перебазувався під Київ, де мав також провести аерофотозйомку міста.