Маленький будиночок на Чернишевській вулиці № 54, незважаючи на перебудову, зберіг у собі риси, закладені його автором — колезьким асесором Костянтином Павловичем Первухіним. Це друга будівля, відома нам сьогодні, збудована за проєктом колишнього помічника губернського землеміра, перша — його власний будинок на тій же Чернишевській вулиці, за №37.

Замовником проєкту був учитель російської мови та латині, потомствений дворянин, колезький радник Володимир Семенович Лащенко (1854 року народження). Він викладав у приватних гімназіях та Харківській духовній семінарії, а проживав Лащенко зі своєю родиною на колишній Старокладбищенській вулиці (так тоді називалась сучасна вулиця Алчевських) у флігелі міської садиби вдови, дворянки Варвари Миколаївни Тихоцької.

Мабуть, великих доходів не було, але свій власний будинок сімейство Лащенків усе-таки хотіло побудувати. У Володимира Семеновича та його дружини Олександри Миколаївни було четверо дітей: Ольга, Любов, Микола та Ілля, сини народилися вже у власному будинку. У 1891 році Володимир Семенович купує маломірне дворове місце на Ново-Чернишевській вулиці № 26 у міщанки Меркулової. На той час тут не було ще сусідніх будівель, здебільшого пустирі, власники яких лише подумували про те, щоб зводити тут власні будинки. До 1895 року Ново-Чернишевська вулиця була приєднана до Чернишевської з однією загальною нумерацією, і дворове місце Лащенка було спочатку за № 54, потім 56-м та 58-м. Нині ж, з урахуванням старих будівель, що не збереглися, будинок Володимира Лащенка знову опинився під № 54.

Залучити до проєктування будинку відставного землеміра, колезького асесора Костянтина Первухіна власника змусили фінансові обставини, усе-таки це коштувало значно дешевше, ніж доручити завдання професійному архітектору. Для отримання дозволу на будівництво будинку на маломірному дворовому місці у ті роки був потрібний особливий дозвіл. Будівельне відділення Харківського губернського правління стежило за будівництвом таких споруд з метою пожежної безпеки. Звертали увагу на поверховість, конструкцію склепінь та перекриттів, дахи будівель повинні були вкриті виключно залізом, як і дерев'яні сараї.

У грудні того ж 1891 року проєкт Костянтина Первухіна було затверджено. Будинок був одноповерховий, без підвального поверху практично по всій довжині двору на вулиці Чернишевській, за винятком воріт для в'їзду до двору. У будинку було сім кімнат, передпокій та галерея з виходом у сад. Три обкладені кахлем печі опалювали будівлю, ще одна варильна піч стояла на кухні. Вхід до будівлі був праворуч, нині його перенесли у центр будівлі. У наші дні будинку добудували другий поверх та змінили внутрішнє планування. Ще одна споруда на дворовому місці — дерев'яний сарай, критий залізом, він служив для зберігання дров, вугілля та різного інвентарю. Оцінка домоволодіння не перевищувала півтори тисячі рублів, а загальна можлива дохідність взагалі оцінювалася до 300 рублів.    

У 1910 році статський радник Володимир Семенович Лащенко помирає, будинок на Чернишевській вулиці переходить до його дружини, яка проживає у ньому із сином Миколою. Саме у них, незважаючи на низьку прибутковість, більшовики й націоналізували будинок у 1920 році.