Історія Харківської швейної фабрики імені Тінякова закінчилася у Харкові недавно, на відміну від її "дочки", евакуйованої у роки війни до столиці Киргизстану місто Фрунзе (зараз Бішкек). Водночас цікава історія нашої швейної фабрики, яка була утворена у жовтні 1927 року на базі двох підприємств: чотирьох швейних майстерень Харківського державного тресту-комбінату дрібних виробництв "Держкомдрив" та швейної фабрики Харківського тресту масового виробництва "Хартремас".

Харківський трест масового виробництва був утворений наприкінці 1923 року, він об'єднав шість дрібних кустарних, перевантажених підприємств, які були створені у Харкові в умовах товарного голоду. Як правило, ці кустарні майстерні створювалися на основі приватних дореволюційних підприємств. Головний офіс "Хартремаса" розташовувався у будівлі на вулиці Різдвяній № 9, у будинку, побудованому для торговельно-мануфактурного підприємства Самуїла Абрамовича Зільбермана у 1915 році. Там же до націоналізації 1919-го року перебувала головна контора фірми "Торговий дім А. Г. Зільберман і Сини".

Керуючим "Хартремаса" у 1924 році був призначений Давид Маркович Гальперін, помічником керуючого Андрій Андрійович Пелишенко, а завідувачем виробництва Яків Харитонович Костюков. Загальна кількість робітників нового тресту не перевищувала 680 чоловік при досить малій кількості кваліфікованих співробітників. У трест входили: завод "Труд", 1-й чавунно-ливарний і штампувальний заводи, кісткообробний завод, незабаром закритий на консервацію, ліжковий завод спеціального призначення, шубно-обмундирувальна фабрика. Пізніше до нього увійшов Державний механічний чавунно-ливарний і бричковий завод імені Фрунзе у слободі Кабаняче Куп'янського округу.

Котельно-механічний завод "Труд" виробляв також прості ліжка. До того ж, тут діяв єдиний у Харкові пилонасічний цех. Завод розташовувався у дуже старих приміщеннях, що ось-ось повинні були розвалитися.

Чавунно-ливарний завод був заснований на базі колишнього заводу Микуницького і виробляв найдешевшу продукцію в Україні — масове чавунне пічне литво: плити, колосники, в'юшки, засувки, дверки, а також посуд: сковороди, горщики, втулки і ін. Ще одним напрямком було виробництво гир метричної системи.

Штампувальний завод був заснований на основі дореволюційних заводів "Кок і Бірман" і "Еланчик". Він справляв залізні вироби, бляшану тару, дротові сита, ліжкові сітки. Найважливішою продукцією були шайби для ліжкового виробництва, а також замки, петлі, дверні та віконні прилади. Ще один вид продукції — бляшані коробки, які купував Державний кондитерський трест.

Найпотужнішим підприємством "Хартремаса" був ліжковий завод спеціального призначення, єдиний на той момент ліжковий завод СРСР. Завод виник на основі ліжкового заводу Закса, щоправда, до 1920 року від нього залишилися тільки старі сараї. Відродження ліжкового заводу почалося у 1920 році, коли його перевели у будівлю колишнього заводу сільськогосподарських машин Енді. Тоді на ньому працювало всього 12 чоловік, які виробляли 20 ліжок у місяць.

У 1924 році завод випускав 400 ліжок у місяць, а на початку 1925-го — понад 4000 з планом у 1929 році вийти на обсяги виробництва 200 тисяч ліжок у рік. Вартість одного англійського ліжка у роздріб становила від 30 до 47 рублів, що було удвічі нижче ціни на ліжка, виготовлені кустарними майстернями. Ліжковий завод "Хартремаса" у 1920-і роки виробляв англійські пофарбовані ліжка, а також ліжка з нікельованою обробкою. Продукція розходилася по всьому СРСР до готелів, лікарень, головним чином, у курортні міста і Москву. 1 жовтня 1925 року ліжковий завод відкрив власний магазин для роздрібного продажу.

Але найуспішнішим підприємством "Хартремаса" була шубно-обмундирувальна фабрика, яка розміщувалася у будинку № 9 на Різдвяній вулиці. Фабрика була заснована у 1919 році як утильпром і спочатку переробляла і утилізувала клапті у предмети військового і цивільного обмундирування і його лагодження. У роки Громадянської війни фабрика постачала Червону армію необхідним обмундируванням, старим, але міцним. Із закінченням військових дій, майстерня перейшла на пошив предметів цивільного одягу, заснувавши єдину в Харкові шубну майстерню.

Увійшовши у 1923 році до складу "Хартремаса", шубно-обмундирувальна фабрика стала швейною, вона виробляла не тільки спецодяг, а й волосяні матраци, подушки, постільні приналежності як доповнення до ліжкового виробництва. З обладнання фабрика мала 65 швейних машин і два верстати для обробки волосу. Основним покупцем спецодягу були підприємства Донбасу. Швейна фабрика "Хартремаса" переробляла у рік 450 тисяч метрів тканини і 5000 тонн волосся на суму 848 тисяч рублів у 1925-1926 роках. У перші роки існування одна швейна машина за робочий день могла пошити з брезенту і парусини п'ять комплектів обмундирування (штани і гімнастерку). У рік майстерня виготовляла понад 17 тисяч комплектів. У 1925 році фабрика шила вже майже 22000 комплектів спецодягу в квартал.

Для виготовлення продукції швейна фабрика закуповувала брезент (непромокальний і звичайний), парусину, лляне полотно, кінський волос, морську траву. Якість продукції була досить високою, браковані вироби становили не більше 1%, зазвичай, це був поганий крій, що було легко виправити. Як правило, трест оплачував браковану продукцію замовника, якими були: Донвугілля, Вакот, Откомхоз, Внєшторг, паровозобудівний завод, Гублісуправління, установи Наркомату охорони здоров'я ...

Робота фабрики залежала виключно від замовлень промислових підприємств, коли вони були, робота майстерні приносила хороший прибуток. При відсутності замовлень доводилось виготовляти продукцію для роздрібного продажу, що зменшувало її кількість, а собівартість зростала. Це добре видно на прикладі волосяних матраців: при можливості випускати не менше 1000 штук у місяць фабрика виробила у 1925 році 3431 матрац, а в окремі місяці їх кількість опускалася до 60 штук. Та сама картина була і з пошиттям постільної білизни. Всього ж різного роду продукції за 1925 рік майстерня пошила 175698 одиниць при доходах у 613 632 рублі і з чистим прибутком у 101230 рублів.

На фабриці працювали 187 чоловік, головним чином жінки. Керівництво фабрики складалося з чотирьох чоловік: завідувача, бухгалтера, табельника і комірника.

Швейна фабрика, що належала "Хартремасу", до 1927 року була переобладнана сучасними швейними машинками, у будівлі встановлені підйомники, що спростило роботу персоналу. Але головне, виділено в окремий цех матрацне виробництво, що створило умови для якісної роботи швейників. Перехід швейного виробництва до складу нової швейної фабрики стався, коли у столиці України назріла необхідність відкрити велике швейне виробництво для пошиття цивільного одягу. І в 1927 році швейне виробництво "Хартремаса" послужило основною для створення фабрики імені Тінякова.