Минуле нашого міста наповнене дивовижними сюжетами, які перетинаються у різних, абсолютно, здавалося б, далеких одна від одної сферах. Хіба міг я припустити кілька років тому, займаючись підготовкою книги про фотографів Харківської губернії, що у мене з'явиться величезна кількість кореспондентів, які надавали інформацію, надсилали фотографії та фотокопії документів. Одним з таких кореспондентів стала Яна Абудулаєва — нащадок італійського роду Барільотті.

Історія появи дворянського роду Барільотті (Barilotti) у Харкові пов'язана з активним будівництвом промислових підприємств у Харківській губернії. На початку 1870-х років сюди прибуває з Москви італійський підданий, інженер Микола Барільотті. До Харкова переїхала і його дружина, швейцарка за походженням Шарлотта Барільотті (у дівоцтві Стрем).

Чудова технічна освіта і досвід Миколи Барільотті стали у нагоді при будівництві цукроварних заводів Івана Герасимовича Харитоненка. У Сумах Микола Барільотті знайомиться з керуючим заводу Харитоненка Олександром Антоновичем Крінером, власником маєтку Пан-Іванівка Харківського повіту. Знання Барільотті і тут знадобились, він допомагає побудувати у селі сучасну гуральню і надає інженерну допомогу сусіднім землевласникам. Технічну документацію та проєкти будівель гуральні, парового млина, будинків керуючого і робітників у Пан-Іванівці робив Микола Барільотті.

У Миколи і Шарлотти Барільотті було троє дітей: Михайло, Микола та Вікторія. Микола (1855-1952), актор і співак (тенор), був одружений двічі. Першою його дружиною стала актриса Марія Карпівна Садовська (1855-1891), яка після одруження взяла подвійне прізвище Садовська-Барільотті. Другою дружиною була дочка торговця мануфактурою у Харкові Мар'яна Євгенівна Дувіна.

Михайло Миколайович Барільотті знайшов собі супутницю життя у наших краях. Дружина Ольга Пилипівна подарувала йому сина Олександра, який був хрещений у Преображенській церкви села Пан-Іванівка 10 вересня 1881 року.

Олександр закінчив Харківський технологічний інститут, вигідно одружився з дочкою харківського купця 1-ї гільдії Марією Вікторівною Ламеховою. Як придане дружини до сім'ї Барільотті відійшла земельна ділянка у Рай-Оленівці, де подружжя побудувало собі будинок.

У 1911 році Олександр Барільотті купує у міщанки Ольги Василівни Кожухової пустопорожнє дворове місце у кінці Москалівської вулиці, де влаштовує майстерню з виробництва ваг і гир. Тут же він будує і кам'яний одноповерховий будинок, він зберігся до наших днів за адресою: вулиця Москалівська, 91.

У 1914 році у Олександра Михайловича Барільотті вмирає дружина, і він сам займається вихованням дітей Олександри, Бориса і Жоржа. Сім'я, як і раніше, проживає у власному будинку на Москалівській вулиці.

У 1920 році будинок Барілльотті націоналізують, хоча його прибутковість не перевищувала 3000 рублів, і вони переїжджають у Слюсарний провулок № 9 (будинок не зберігся). Тут же Олександр Михайлович відновлює роботу своєї майстерні з виробництва ваг і гир. Майстерня ця працює ще у 1926 році, але в подальшому відомості про неї губляться. Однак свою діяльність у цьому напрямку Олександр Михайлович не залишив, у 1939 році він отримав патент на винайдені ним автоматичні ваги з барабаном для зважування рідких тіл.

Залишається додати, що і сьогодні у Харкові проживають представники роду Барільотті, і це поза всяким сумнівом прекрасно!