Першим власником майбутнього дворового місця на вулиці Конторській (до 1840 року вона носила назву Різдвяної) під № 26 був прапорщик Григорій Топчієв, який влаштував тут торгову баню. У 1798 році це була величезна земельна ділянка з садом і левадою, на якій знаходилися дерев'яний будинок, кілька флігелів і  кухня. Спадкоємці Топчієва продали це дворове місце в 1823 році харківському обивателю Дмитру Степановичу Шатунову. Останній успішно займався торгівлею і з наступного року був зарахований до 3-ї гільдії купецтва. Розбагатілий раптом Шатунов зніс всі старі споруди і збудував двоповерховий кам'яний будинок, три кам'яних флігелі і кам'яні служби, а в глибині двору  — комори і стайню.

До 1870 року домоволодіння занепало, і після смерті Миколи Дмитровича в 1879 році перейшло до його вдови Ганни Дмитрівні. Спадкоємці купця Шатунова (незаміжня дочка Наталія Миколаївна і дружина лікаря колезького асесора Надія Миколаївна Зубарєва) продали його в 1895 році поручику у відставці Івану Павловичу Харинському. Будинки були настільки в занедбаному стані, що не давали і половини можливого доходу від здачі в найм.

Невідомо, на що розраховував Харинськьй, але привести до ладу занедбане домоволодіння у нього коштів не було, тому 25 квітня 1906 року він продає дворове місце харківському купцеві 1-ї гільдії Івану Федосійовичу Романенку за 40000 рублів. Незважаючи на наявність будівель, фактично це була ціна за пустопорожнє місці у 1056 квадратних сажнів, в жвавій частині міста, поблизу Катеринославської вулиці.

Інтерес до покупки тут дворового місця і будівництва житлового будинку у Івана Романенка був не випадковим: справа в тому, що він купив кондитерську фабрику купця Дмитра Костянтиновича Кромського, яка розташовувалася на Конторській, 29. На фабриці був житловий будинок, де проживав сам Кромський, але, очевидно, Романенка це не зовсім влаштовувало. До того ж, в його родині, крім дружини Глафіри Кузьмівни (1879 року народження) було двоє синів (Володимир, 1899 р.н. та Дмитро, 1900 р.н.) та двоє дочок (Віра, 1901 р.н. та Наталія, 1903 р.н.). Сам Іван Федосійович Романенко народився у 1871 році, в 1890-і роки перебував купцем 2-ї гільдії, займався благодійністю, а до 1-ї гільдії був зарахований разом з рідним братом Єлисеєм в 1903 році.

Після покупки дворового місця Романенко замовляє проєкт двоповерхового з мезоніном і підвалом житлового прибуткового будинку, а також службового будинку архітекторові Валентину Августовичу Фельдману. Будівництво закінчилося в жовтні 1908 року і обійшлася в 119 091 рублів, а загальна оцінка домоволодіння становила в 1908 році 168 371 рубль сріблом.

Будинок, за свідченням чиновників, які його оцінювали, побудований капітально і розкішно. У ньому були залізобетонні стелі з ліпниною і альфрейним розписом, мозаїчні сходи. Будинок прикрашали великі дубові двері і вікна. Підлога в основному була паркетною, у кухнях, ванних і клозетах — метлахська плитка, в окремих кімнатах — соснові підлоги. У кухнях стояли російські печі і плити.

На першому поверсі будинку було дві квартири, одна на шість, друга на вісім кімнат, у кожній були передпокій, кухня, ванна з опаленням. У більшій квартирі були додаткові дві кімнати для прислуги.

На другому поверсі знаходилася  світла і простора квартира господаря з 14 кімнатами, передпокоєм, їдальнею, оздобленою дубом, кухнею, двома кімнатами для прислуги, ванною і двома клозетами.

У підвальному поверсі було центральне парове опалення, службові приміщення для квартиронаймачів, а також дві квартири по три кімнати, кожна з передпокоєм і кухнею. У мезоніні була ще одна квартира на дві кімнати з передпокоєм і кухнею.

У службовій споруді у дворі розташовувалася пральня, льодовня, каретний сарай і стайня. Пізніше будівлю перебудують у двоповерховий кам'яний флігель.

Не встиг Романенко закінчити будівництво свого будинку, як змушений був його закласти в Харківський земельний банк, отримавши 60 тисяч рублів на 38 років і 4 місяці. Однак вчасно виплачувати банку гроші у Романенка не виходило. Потрібно також розуміти, що в цей період Романенко робить великі вкладення в удосконалення кондитерської фабрики і йому доводилося вибирати між успішним завершенням своєї справи і шикарною квартирою у власному будинку. Звичайно, як будь-яка розсудлива людина, Романенко обирає перше, тому  26 травня 1911 року продає домоволодіння харківському купцеві 2-ї гільдії Борису Володимировичу Шапарі за 100 тисяч рублів, куди входив і борг банку (58 тисяч 95 рублів 75 копійок). Сам Романенко з сім'єю переїхав у квартиру на вулиці Пушкінській, 82.

Новий власник теж не жив в купленому ним будинку, сім'ї у нього не було, і шикарна квартира в 14 кімнат йому просто була не потрібна. Борис Володимирович Шапара проживав то в готелі "Марсель", то в квартирі, де розташовувалася контора і магазин його фабрики, на Катеринославській, 18. Будинок на Конторській, 26 був застрахований власником у Московському суспільстві страхування від вогню на 145000 рублів, і коли 24 лютого 1916 року в будинку сталася пожежа, то збиток в 533 рублі був йому виплачений сповна.

Уже навесні 1919 року будівля на Конторській, 26 була націоналізована, сам Шапара як бельгійський підданий покинув Харків і виїхав за кордон. У 1920-ті роки будинок належав "Українрадіо" і входив до житлового кооперативу № 32, тут проживало до 100 чоловік робітників і службовців. Сучасний стан будівлі не радує, поза всяким сумнівом, вона є окрасою Харкова і потребує реставрації.