Доля багатьох будівель Харкова висить на волосині, одна з них розташована в самому центрі міста на Сумській вулиці, 52. Незважаючи на статус і багату історію, її навряд чи візьмуться реставрувати з однієї лише причини: за радянських часів тут був туберкульозний диспансер.

Великі землі в цій частині міста належали в минулому купцям Котляровим, при розширенні міської межі на початку 1870-х років Михайло Михайлович Котляров став продавати земельні ділянки під забудову. Одну з них купила дружина дворянина підпоручика Олександра Володимирівна Красовська. У 1874 році за проєктом архітектора Георгія Яковича Стрижевського вона будує кам'яний одноповерховий будинок на підвальному поверсі. У 1881 році будинок у Красовської (тоді він був під № 50) купує потомствений дворянин і майбутній харківський міський голова Іван Йосипович Фесенко. Він же придбав і сусідню пустопорожню ділянку землі під № 48 у дружини статського радника Теофіли Альбертівни Полюти і розбив на ній сад.

Обидві ділянки у Фесенка купує 29 березня 1897 року гірничий інженер Микола Степанович Авдаков за 64836 рублів 84 копійки. І в наступному році за проєктом архітектора Василя Григоровича Кричевського капітально перебудовує будинок в готичному стилі. Зберігши конфігурацію, підвальний поверх збільшили до повноцінного, а також надбудували другий поверх.

Новий будинок був вельми комфортабельним і в оренду не здавався, тут проживала родина Миколи Авдакова. У будинку було центральне водопостачання, електрика, каналізація, був встановлений міський телефон. Верхній поверх включав в себе дев'ять кімнат, а також ванну і ватерклозет. У нижньому поверсі було ще вісім кімнат. Крім будинку, на дворовому місці були побудовані службові будівлі, галерея, альтанка і тераса, все це обійшлося власнику в 41684 рублі, а загальна оцінка будинку була 71000 рублів.

Микола Степанович Авдаков народився 16 лютого 1847 в станиці Щедринській Кавказької області (зараз Чеченська республіка), закінчив Ставропольську гімназію і Гірський інститут. З 1873 року вступив гірничим інженером на рудник Французького гірського і промислового товариства і незабаром став головним керівником цього найбільшого підприємства Донецького басейну. Він був активним діячем розвитку гірничої та гірничозаводської промисловості, брав участь в III-му з'їзді гірничих промисловців півдня Російської імперії, а в 1893 році за його ініціативи була створена рада з'їзду гірничопромисловців, яку Авдаков очолював з 1900 по 1906 роки. Микола Степанович був одним з ініціаторів заснування в Катеринославі (нині Дніпро) вищого гірничого училища, яке пізніше стало Гірським інститутом.

Авдаков виступав за об'єднання інтересів торгово-промислового класу Російської імперії, був прихильником зближення вітчизняної промисловості із західноєвропейською, відтак став головою російсько-французької торгової палати в Петербурзі, членом російсько-англійської торгової палати. У столиці він займав ряд посад: був у радах із залізничних і тарифних справ, директором правління товариства Північно-Донецької залізниці, головою Ленського золотопромислового товариства, ради товариства з торгівлі мінеральним паливом Донецького басейну і т. д. А з 1906 року отримав посаду члена ради міністра торгівлі і промисловості, мав непогані шанси стати і міністром, але сам відмовився від цієї посади.

Дійсний статський радник Микола Степанович Авдаков помер 11 вересня 1915 від ускладнень після запалення легенів, відспівували його в Мироносицькій церкві, поховали на міському кладовищі Харкова. Міська садиба на Сумській вулиці № 52 перейшла у спадок дочкам, хоча ще жива була і його дружина Євгенія Дмитрівна (1848 року народження). Старша, Ганна Миколаївна Авдакова, лікар за професією, народилася 9 вересня 1872 року, хрестив її в Петербурзі священик 91-го піхотного Двінського полку, а молодша, Олена Миколаївна Авдакова, по чоловікові Бекетова, народилася в Харкові і хрещена 6 вересня 1885 в Мироносицькій церкві.

Будинок на Сумській, як виявилося, був закладений в харківському Земельному банку ще в 1910 році на 38 років і 4 місяці, Микола Авдаков отримав під нього позику в 30 000 рублів. А в 1911 році він отримав і додаткову позику по ньому ж 12600 рублів. Тож, дочкам дісталася сумнівна спадщина, яку потрібно було або продавати і отримати хоча б 14200 рублів, або виплачувати нескінченно відсотки.

За радянських часів, коли в колишньому будинку Авдакова був відкритий 2-й туберкульозний диспансер, там працювала лікарем Анна Миколаївна Авдакова, а в роки окупації проживала перекладач класичної зарубіжної літератури Олександра Олександрівна Бекетова.