Воїн керував застосуванням переносних зенітно-ракетних комплексів "Стінгер" у складі 92-ї бригади.

Під час виконання бойового завдання під Харковом 4 травня загинув один із найкращих українських воїнів — підполковник Юрій Савчин. Про це повідомив воєнний журналіст Юрій Бутусов.

"Він написав мені: "Девіз патріота має звучати так: Ти готовий померти за свою країну? Так, я готовий тут і зараз! Це була фраза з його улюбленого фільму Майкла Бея "Таємні солдати Бенгазі", - поділився Бутусов.

Загиблий воїн був кадровим офіцером та присвятив своє життя армії та захисту народу України.

"Він служив у зенітно-ракетному полку на С-300 і був змушений звільнитися у 2011 році, через свою принциповість та небажання брати участь у показусі та корупції. Але у 2014 році він пішов добровольцем на фронт, у піхоту, він хотів воювати і став у званні майора командиром піхотного взводу, він воював на опорному пункті "Фасад" у Щасті. Він не шукав посади - він шукав найгарячіше місце, де він міг взяти на себе відповідальність як офіцер. Коли він отримав звання підполковника, йому не знайшлося місця в армії, на жаль, після завершення мобілізації. Такі ініціативні, наполегливі, принципові люди, незамінні в бою, дуже незручні у мирний час, їх виживають і не дають просуватися", - написав військовий журналіст.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захисники Харкова знищили техніку окупантів

Савчин кілька разів намагався потрапити до Сили спеціальних операцій, вивчив англійську, у 2020 році пробіг 10 км за 46 хвилин. Але Савчину відмовили через родичів на окупованій території.

"Жодні пояснення і бойовий шлях, все це не змінило думки командування, і підполковник пішов у запас. Для Савчина така недовіра була страшною образою. Він не фотографувався і не був публічним, йому не потрібна була слава", - пояснив військовий журналіст.

Після цього підполковник влаштувався в американську приватну військову компанію, блискуче пройшов усі тести та потрапив на службу до Афганістану.

"Він багато спілкувався з американцями - на цьому фото поряд з ним боєць Сил спеціальних операцій Збройних сил США на базі Абрахам Лінкольн у Мазарі-Шаріфі (Афганістан). Ось у такій формі з українським прапором Савчин ніс службу за кордоном. Після контракту в Афганстані Савчин уклав новий — у Південній Америці, охороняв морські перевезення. Він мав професійну службу, набагато більшу зарплату, ніж в армії, але постійно сумував, що не може служити у ЗСУ», — розповів він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗСУ відбили шість населених пунктів у Харківській області

Юрій Савчин зупинив контракт, коли країни НАТО заявили, що Росія розпочне вторгнення. Підполковник повернувся до Харкова. В армію влаштуватися знову не вдалося.

"У нього була пропозиція укласти наступний контракт 11 лютого — але відмовився від роботи за кордоном і залишився в Харкові, він розумів, що попереду війна. І коли все почалося, він був готовий краще за більшість, і його професіоналізм і рішучість знову знадобилися", — повідомив військовий журналіст.

25 лютого Юрій Савчин знову став військовослужбовцем Збройних сил України, у складі 92-ї бригади керував застосуванням переносних зенітно-ракетних комплексів "Стінгер".

"Він завжди йшов уперед і брав участь у всіх бойових діях під Харковом. 25 березня Савчин був поранений у передовій групі під час визволення села Мала Рогань, але відразу після лікування знову став у лави. Отримав орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня. Він просив допомогти своєму підрозділу та підрозділу "Кума" зі своєї бригади, з яким виконував багато завдань і якого дуже поважав, він поважав лише справи та людей, які здатні боротися за свої принципи, бо тільки такі люди надійні у бою, до якого він готувався. Та часто повторював фразу зі свого улюбленого фільму - "Жити по совісті важливіше за контракт". Він не зробив високу кар'єру, якою був гідний, він прожив життя як Людина Честі", - розповів Бутусов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Президент нагородив 92-ю бригаду, яка захищає Харків

4 травня під час нової бойової операції під рідним Харковом Юрій Савчин загинув.

"Його неможливо замінити. Є просто дірка та спустошення на його місці в душі. Але назавжди важливо його не забути і допомогти його сім'ї та його бойовим товаришам, які завершать справу до кінця і здобудуть перемогу, якою він так прагнув, і якій присвятив свою життя», - написав військовий журналіст.

Допомогти сім'ї загиблого підполковника:

4402 7111 1216 9931 (Світлана Компанієць)