Kharkiv today спробував з'ясувати у психологів, з чим пов'язані такі корективи в організмі і психіці і що можна зробити, щоб побороти дані проблеми.

Розпочатий ще в березні минулого року карантин затягнувся практично на рік, і не відомо, як довго він ще триватиме. Введені обмеження і локдаун зачепили звичне життя кожного українця: маски, антисептики і рукавички стали невід'ємними атрибутами нашого побуту.

Однак найбільше нас зачепили дистанційне навчання і робота, обмежена кількість закладів для відвідування і інші обмеження, через які ми стали проводити більше часу вдома в чотирьох стінах. Не дивно, що в таких умовах багато хто почав відчувати певний стрес, впадати в стан апатії або депресії.

Ми спробували дізнатися у експертів, що потрібно робити, коли немає сил і нічого не хочеться.

Чому в період карантину може розвинутися такий стан?

Головко Т. І: "Такого масштабу карантин люди переживають вперше, і кожен переживає його, виходячи зі своїх невротичних, психічних станів. Людина знаходиться в стані тривоги, конкретно психіка переживає адаптацію, деякі відчувають дезадаптацію, через що можуть розвинутися дані почуття".

Хомуленко Т. Б: "Більшість людей звикли спілкуватися, вони взагалі не замовкають і бояться самотності. Вони намагаються, так би мовити, підтримувати себе в "матриці", постійно спілкуючись. Як тільки припиняється спілкування, вони немов "підвисають", втрачають зв'язок з "матрицею". У "матриці" красиво, а без неї страшно. Людина, яка втрачає зв'язок з "матрицею", повинна подивитися правді в очі, вона повинна зіткнутися з собою, своїми конфліктами і суперечностями. Тому люди впадають в такий стан".

Які категорії людей найбільш схильні до апатії і депресії в період карантину?

Головко Т. І: "Схильні всі люди, але особливо — люди середнього віку, які активно влаштовують і будують своє життя, у яких діти-дошкільнята, школярі, літні батьки, бо вони ще повинні замислюватися і про них. І постійна інформація, яка йде, що потрібно йти до школи чи не йти — це все створює дезадаптацію: людина тільки пристосувалася до одного, як їй потрібно пристосовуватися до іншого, і це все досить складно.
До апатії і депресії схильні люди, які всередині ще не подорослішали, які ще не готові брати відповідальність за своє життя. Наприклад, студенти старших курсів, які тільки починають влаштовувати своє життя".

Хомуленко Т. Б: ​​​​​"Це ті люди, які найбільш схильні до негативного впливу соціальної ізоляції. Насправді соціальна ізоляція не є за замовчуванням негативним явищем. Для кожної людини на певному етапі життя добре іноді самоізолюватись: наше життя — це якийсь ритм пульсації спілкування зі світом і з самим собою. І це правильно, тому впадають в депресію і апатію люди, які не вміють спілкуватися з собою".

Як не допустити такого стану?

Головко Т. І: "Насамперед варто переключити центр уваги на себе і зайнятися своїм психічним і фізичним здоров'ям, щоб бути більш стійким і врівноваженим, щоб взаємодіяти з оточуючими, зокрема, зі своїми близькими".

Хомуленко Т. Б: ​​​​​"Людям не варто уникати такого стану, їм варто розуміти, що досвід безстрашності і усамітнення є виключно ресурсним для нас, і цей ресурс ми зараз отримуємо. Це абсолютно унікальний досвід, він не просто робить нас трішки сильнішими і трішки успішнішими — він виводить нас на абсолютно новий рівень функціонування. Ті, хто все-таки впав у цей стан, отримає цей досвід. Це один з подарунків долі, який нам дає коронавірус".

Що робити людям, які зараз відчувають ці проблеми?

Головко Т. І: "Якщо людина сама вирішити проблему не може, варто звернутися до психолога, отримати якісну підтримку і вийти з цього стану. Або підбадьоритися і тримати себе в тонусі, спілкуватися з людьми: по телефону або на вулиці, гуляти: якщо у людини депресія, але фізичний стан в нормі, це допоможе переключитися. Варто спробувати щось нове: піти дорогою, якою раніше не ходив, спробувати нову каву, фрукт — щось, щоб перезапустити цей стан".

Хомуленко Т. Б: "Депресія — це діагноз, і з ним потрібно звертатися до лікаря. Якщо ж взяти людей зі зниженим фоном настрою, то, якщо це триває недовго, їм потрібно трохи почекати, і воно само пройде. Не варто боятися цього стану.

Я б виділила страх, адже це те, з чим щось потрібно робити, тому що поруч з ним знаходиться стрес. Стрес — це реакція організму на події, які він оцінює, як життєво важливі. Якщо такий стан триває недовго, не довше ніж години, то цього не варто боятися: у такі моменти наш імунітет навіть активується.

Апатія ж пояснюється так званим явищем поведінкової імунної системи. Коли ми дізнаємося, що настала певна епідемія, включається якийсь психосоматичний механізм, який проявляється в цій самій апатичності. Це якийсь захисний механізм, який можна пояснювати по-різному.

По-перше, це економія енергії: лягти, подрімати, поваляти дурня і нічого не робити — накопичуй енергію. По-друге, апатія означає, що ми не хочемо особливо спілкуватися або веселитися — не тільки працювати. Виявляється, що гормони, які беруть участь в нашому "веселому" спілкуванні, насамперед серотонін і дофамін (перший пов'язаний з радісно-довірчим спілкуванням, а другий — з творчою активністю і мотивацією), беруть участь в синтезі імунних клітин.

Тому апатія — цілком нормальна реакція, я вважаю. Краще тихо посидіти і заощадити енергію, щоб бути готовим до вірусу".

Які наслідки для психічного / ментального здоров'я можна очікувати? "Постковідна" людина — яка вона?

Головко Т. І: "Я досить оптимістично відповім. Хочу підбадьорити, підтримати людей, тому що після карантину люди почнуть більше думати про себе, трохи подорослішають: почнуть брати відповідальність за своє здоров'я і за своє життя, — такі люди зможуть бути корисними і для своїх близьких".

Хомуленко Т. Б: "Вірус навчить нас бути толерантними, розуміти, що всі ми взаємопов'язані. Він навчить нас успішному спілкуванню і вмінню безболісно позбавляти себе цього спілкування. Люди зрозуміють цінність здоров'я, зрозуміють, що зараз можна дешевше і ефективніше стежити за ним".

Автор: Микита Лисенко.