Павло Федосенко, командир 92-ї бригади імені Сірка, Герой України, який організував оборону Харкова, до останнього не вірив, що Путін може розпочати повномасштабну війну в Україні. Напередодні вторгнення він об`їжджав застави на кордоні з РФ і все зрозумів.

Маестро, Павло Федосенко, комбриг 92-ї бригади, не дуже любить спілкуватися з журналістами. Його підрозділ став на захист Харківщини у перший день великої війни, зараз стримує ворога на сході регіону, де той намагається тиснути на Куп`янськ та Дворічну. 

23 лютого 2022 року він усе розумів і просто чекав.

"Я особисто, начальник розвідки і командир батальйону постійно моніторили обстановку вздовж державного кордону. Я об'їжджав застави. Спілкувався з нашими прикордонниками. Були відповідні доповіді. 23 лютого я це все в камеру побачив, коли до мене приїхав командир другого батальйону і доповів, що, командир, підїдьте, подивіться, що там. Я приїхав, ну і картина вже, можна сказати, вималювалася. Ми вже просто сиділи і чекали, але я до останнього не вірив, що бункерний дід може все-таки піти на такий божевільний крок", - розповів Павло Федосенко в інтерв`ю Радіо "Свобода".

Згадуючи перші дні війни, комбриг називає причину, чому росяіни не змогли потрапити і закріпитися у Харкові: на оборону міста стали ЗСУ, Нацгвардія, прикордонники, поліція, тероборона, прості харків`яни. Легкі мобільні групи "полювали" на росіян, що намагалися зайти в місто за картами зразка 1943 року, на кожному кроці, їх просто запускали поближче і знищували. Допомогали численні відео, які харків`яни онлайн викладали у мережу.

"Вони спробували зайти до Харкова на перший та другий день повномасштабки. Але отримали відсіч від усіх. Бо на той час у нашому місті Харкові та Харківській області билися всі. Билися прикордонники, билися нацгвардійці, билися збройні сили, билася поліція, билися прості люди – просто жителі Харкова, Харківської області. Тому їм не вдалося зайти. 27-го числа – я це пам'ятаю добре – ми стали на околицях Харкова. І вже налагодили комунікацію з іншими підрозділами, що тримали оборону міста. Я не розумію, яким треба бути ідіотом щоб зайти однією ротою до міста... І коли вони увійшли 27-го числа, то трансляція була звідусіль, дзвонили звідусіль, відео було звідусіль. Ми бачили кожен крок, кожен момент їхнього пересування. В них летіло все. Все, що можна було використати як збройними силами, так і всіма підрозділами, і ТРО, і Нацгвардії, Тобто їх били всі", - згадує комбриг.

Павло Федосенко говорить, що остаточно битва за Харків була виграна не навесні 2022 року, як вважали багато західних експертів, зокрема американський Інститут вивчення війни. Це сталося восени, наприкінці успішної "харківської спецоперації", коли вдалося звільнити переважну частини тимчасово окупованої Харківщини. 

"Я це відчув лише тоді, коли підрозділи нашої бригади зайшли в район Шевченкового та Куп'янська – тоді ми виграли битву за Харків. Поки по місту летіла артилерія – цей бій ще не був виграний. Коли ми їх відігнали вже за Харків, ось тоді я сказав, що тепер можемо видихнути, але це ще не кінець", - говорить Федосенко.

Нагадаємо, полковник Павло Федосенко став на чолі 92-ї бригади у 2020 році, із перших днів повномасштабного російського вторгнення підрозділ брав участь в обороні Харкова та його околиць на Чугуївському напрямку. Він потрапив до переліку найвпливовіших українських військових.

Під час вересневого контрнаступу на Харківщині бригада Федосенка разом із іншими підрозділами ЗСУ відзначилася в боях за звільнення Балаклії та Куп’янська. Тоді ж бійці 92-ї ОМБр захопили сучасний російський танк Т-90А, що належав 27-й окремій мотострілецькій бригаді збройних сил РФ. Саме цей трофейний танк у 2023 році було передано до Абердинського випробувального центру армії США, що є провідним агентством Пентагону з випробувань уразливостей у наземному бою, стрільбі прямим наведенням та бойовій стрільбі. На даний момент 92-га бригада виконує завдання на Бахмутському напрямку та тримає позиції неподалік Куп'янська.

Павло Федосенко — випускник факультету військової підготовки Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут. Із початком російської агресії на сході України в 2014-му воював у складі 40-го батальйону територіальної оборони "Кривбас", згодом — у лавах 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, що дислокується в Бахмуті. Учасник Іловайських подій, виконував бойові завдання поблизу Дебальцевого та брав участь у бойових діях на Світлодарській дузі.

Серед нагород комбрига — орден Богдана Хмельницького III та II ступенів, а також найвища державна відзнака — звання Герой України з врученням ордену Золота Зірка.