Два десятки старовинних будівель на Подолі, Москалівці, Залопані, що постраждали від обстрілів, можуть бути знесені. Вони не мають охоронного статусу, тому в мерії після обстежень поступово ухвалюють рішення про демонтаж.

Минулого тижня в міськраді вирішили, що будинок середини XIX сторіччя на вулиці Кузнечній, 27 має бути демонтований. Він постраждав від обстрілу ще в 2022 році, комісія після огляду ухвалила рішення, що реставрації будівля не підлягає.

На 80% зруйнований

На світанку 23 липня 2022 року у центрі Харкова пролунали три вибухи. Усе літо першого повномасштабної року війни росіяни тероризували місто вночі, обстрілюючи з Бєлгородської області ракетами С-300. Одна з таких прилетіла на Поділ, на вулицю Кузнечну. 

"Поранення дістав чоловік. Він перебуває в задовільному стані. Будівля майже повністю зруйнована", — повідомили тоді в прокуратурі.

Три з половиною роки знадобилося експертам міськради, аби оглянути залишки будівлі та встановити: вона не підлягає відновленню.

"Об’єкт має суттєві пошкодження опорних та огороджувальних конструкцій, які свідчать про можливість аварійного обвалення. Ступінь пошкодження будівлі складає понад 81%", — повідомили в мерії.

Хоча будівля й не має охоронного статусу, вона — одна з найстаріших споруд харківського Подолу. Вулиця Кузнечна з'явилася в місті однією з перших, ще у XVIII столітті. Тут розташовувалися міські кузні, звідси і назва. 

"У 1901-1909 рр. цей будинок належав Ковальову Михайлу Романовичу — він був з цехового стану. Ось так стирається "ковальська" історія міста", — повідомив дослідник історії Харкова Іван Пономаренко.

За інформацією місцевих жителів, будівля багато разів перебудовувалась і має безліч внутрішньодворових споруд, які навіть до повномасштабної війни були в незадовільному стані. Як повідомив KHARKIV Today заступник голови робочої групи з оперативного реагування на руйнування об'єктів культурної спадщини Віктор Дворніков, днями він збирається оглянути будівлю та визначити, чи є там матеріали, які можна буде використати для подальших реставраційних робіт і для науки.

Заслуговують, щоб стати пам'ятками

За підрахунками Віктора Дворнікова (з початку повномасштабного вторгнення веде реєстр старовинних будівель, що постраждали від обстрілів), у місті налічується приблизно два десятки старовинних будівель, що постраждали від ворожих ударів. Швидше за все, більшість із них будуть зносити. Вони розташовані на Подолі, Залопані, у Захарківській Слободі, на Москалівці — у районах, де історично селилися ремісники, де немає пишних палаців, але є будівлі, що визначають неповторний харківських колорит. Ці райони були приречені ще до війни — будинки тут переважно не мають охоронного статусу, в генплані міста вони позначені як такі, що підлягають знесенню.

"Міськраду не можна звинувачувати в якихось злих намірах, вони діють згідно з правилами, але ці правила писалися ще при Радянському Союзі. І ці правила їм кажуть: якщо будівля зазнала значного пошкодження, то її треба знести. І це означає, що в майбутньому при наявності інвесторів ці території будуть перебудовуватися, і ця історична забудова буде знищуватися. А разом із тим буде знищуватися наша неповторність та унікальність", — розповідає Дворніков.

Зараз архітектурна спільнота намагається врятувати один такий знаковий будинок без статусу на площі Героїв Небесної Сотні. Майже всі будівлі на ній постраждали від обстрілів ще на початку війни, одну з них — під номером 5 — вже навіть встигли повністю розібрати, але сусідній будинок №7 реставратори та поціновувачі історії намагатимуться зберегти, хоча влітку минулого року в мерії вже ухвалили рішення про його демонтаж. Ця споруда пошкоджена на 81%, так само, як і дім на Кузнечній, але її значення для міста значно більше. У середині ХІХ сторіччя будинок належав родині відомої меценатки Олександри Харіної, яка опікувалася двома гімназіями Харкова — Маріїнською та Драшковською. Пізніше дім перейшов у власність іншого мецената, Пейсаха Бураса, який заснував у Харкові відому на всю Російську імперію тютюнову фабрику і також, як і попередня власниця, був відомий благодійністю.

"Ця будівля, навіть якщо відкинути її архітектурну цінність, є об'єктом, що заслуговує на те, аби стати пам'яткою історії. Найшвидше від руйнування його може врятувати охоронний статус. І, щонайменше — активна позиція єврейської громади Харкова та активна позиція містян. Це те, над чим ми зараз фактично працюємо", — каже архітектор.

За його словами, навіть якщо будівля зруйнована на 80%, можна врятувати її хоча б частково, "вплітаючи" вцілілі елементи в сучасну архітектуру.