Селище Ветеринарне залишили останні 18 місцевих жителів. Населений пункт знаходиться за 100 метрів від кордону з Росією та обстрілюється щодня. У Дергачівській міськраді не виключають, що найближчими днями евакуюють ще кілька прикордонних сіл.

Населення Дергачівської громади за рік війни зменшилось наполовину. Цього року люди почали повертатися до тих населених пунктів, де є газ та електрика, але деякі села на кордоні ще роками стоятимуть пустими.

Села-привиди

До війни у Ветеринарному жило більше 600 чоловік, тут було велике підприємство "Промінь", яке вирощувало овочі та фрукти, зокрема на експорт. Селище завжди вважалось досить заможнім, бо тут була робота. Ще з радянських часів залишились чотири- та двоповерхові будинки — тут колись був радгосп з вирощування норки.

Зараз це — селище-привид. З перших годин повномасштабної війни Ветеринарне потрапило в окупацію, росіяни розграбували все, до чого змогли дотягнутися. А після звільнення почалися щоденні обстріли. Майже всі жителі селища виїхали, лишались 18 чоловік, які навідріз відмовлялися залишати домівки. Втім, домівки тут майже ні в кого не вціліли, у кожному будинку є дірки від ворожих снарядів. Електрики та газу немає.

"Вони не хотіли виїжджати, але там обстріли ідуть щодня. Ми зараз провели роботу з цими людьми і вдалося їх переконати, що слід виїхати на безпечну територію. Є розуміння, куди вивозити та евакуювати", — розповів KHARKIV Today голова Дергачівської міської військової адміністрації В'ячеслав Задоренко.

Він не виключає, що евакуація знадобиться ще в деяких прикордонних населених пунктах. Йдеться про села Козачолопанської селищної ради, Проходівської і Токарівської сільрад. У деяких з них, наприклад, Кочубеївці та Дементіївці, вже й так нікого немає, але є хутори, де лишається усього по кілька чоловік.

Взагалі за час війни Дергачівська громада спустіла наполовину. До повномасштабного вторгнення тут проживало більше 43 тисяч людей, зараз — трохи більше 20 тисяч. Найменше було навесні минулого року, коли на Дергачівщині мешкали лише 6000 людей, переважно в самих Дергачах. Інші села та селища були або під обстрілами, або в окупації, звідки була одна дорога, через Росію.

Людей більшає щодня, каже голова громади, але це теж стосується здебільшого Дергачів, Безруків та тих сіл, що ближче до Харкова. Північ сильно замінована, обстрілюється з Росії, тож ніхто не дає прогнозів, коли туди може повернутися життя. 

80% полів заміновані

Минулої весни на Дергачівщині нічого не сіяли: Токарівський, Проходівський, Козачолопанський старостинські округи, Цупівка і Питомник ще були в окупації, інші громади жили під постійними обстрілами. Цього року, попри те, що росіяни все ще обстрілюють громаду, посівна почалася. Але на дуже обмежений клаптиках землі біля Дергачів та Безруків. 

"У всіх інших населених пунктах поки що, на жаль, проводити посівну неможливо. Працюємо з однією з приватних компаній по розмінуванню, проведемо обстеження наших полів щодо наявності мін та бомб, а потім вже будемо радитися з військовими, як їх розміновувати", — каже В'ячеслав Задоренко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незаконне розмінування. Як правильно очистити від "російських подарунків" Харківську область

Приблизно 80% полів у громаді заміновані, отже, обробляти їх неможливо. Це великий удар по місцевому бюджету, бо до війни саме аграрні підприємства здебільшого наповнювали дергачівську скарбницю. Сапери, за словами голови громади, працюють кожен день, але вони ще не розмінували всі лінії електропередач, отже, до полів справа дійде не скоро. Найбільше постраждали в цьому сенсі села Проходівського, Токарівського та Прудянського старостатів. Через великі заміновані площі енергетики та газовики досі не можуть туди відправити своїх спеціалістів. Сільське господарство в цих районах відновлюватиметься десятиліттями.