Дитячі садки в Харківській області зачинені від початку війни. Працювати їм не дозволяють через безпекову ситуацію — навіть у тих громадах, де не було жодного ракетного удару. Жителі Харківщини змушені їхати в інші області, аби дати дітям шкільну та дошкільну освіту.

Харків'яни просять у міської ради відкрити дитячі садки. Відповідна петиція на сайті мерії за три дні набрала більше 360 підписів. Навіть якщо звернення потрапить на розгляд до міського голови, він навряд чи зможе задовольнити це прохання, бо немає відповідного дозволу військової адміністрації. Тим часом батьки, що працюють, змушені шукати інші, недешеві способи кудись прилаштувати своїх дітей, яких ні з ким залишити вдома.

Приватні садки та інші області

Авторка петиції Людмила Сидора наголошує на тому, що заборона на роботу дитячих садків суперечить закону України "Про дошкільну освіту".

"В ситуації, що склалася, харківська малеча позбавлена можливості отримати обов'язкову первинну складову частину системи безперервної освіти в Україні. Це може в майбутньому призвести до труднощів дитини з отриманням інших складових системи безперервної освіти в Україні", — йдеться в зверненні харків'янки. 

Людмила Сидора вважає, що садочки повинні працювати, а батьки — взяти на себе відповідальність за рішення віддати дитину до дошкільного закладу і можливі ризики.

Таку думку поділяють далеко не всі харків'яни. Деякі з них вважають, що водити дитину до садочка — надто небезпечно в умовах постійних обстрілів.

"Я б свою дитину не відправила до садочка або школи у воєнний стан, он що сталося у Броварах. А якщо ракета прилетить, то й підвал не врятує. Харків взагалі не встигає реагувати на ті ракети, спочатку приліт, потім сирена. Не встигнуть і оком кліпнути, як загинуть. Ніхто дітей наражати на небезпеку не буде, бо ворогів і "ждунів" багато", — написала читачка KHARKIV Today Юлія Кіктенко в обговоренні новини про петицію на сторінці у Facebook.

Дійсно,  дитячі садки Харкова кілька разів опинялися під ворожими обстрілами. 30 серпня від артилерійського удару постраждав садок на вулиці Ляпунова. Ще раніше, 4 серпня, уламки ракети зачепили дитячий садок на вулиці Тобольській. Після вересневого контрнаступу ЗСУ росіяни більше не завдавали ударів по харківським закладам дошкільної освіти і зосередили злочинні зусилля на об'єктах енергетики.

На початку цього року ситуація в енергосистемі Харкова стабілізувалася, і в місті запрацювали кілька приватних дошкільних закладів. Щоправда, дитячими садками вони себе не називають, адже їхня робота заборонена. Дітей запрошують до себе дитячі клуби та різноманітні центри дитячого дозвілля. Але, не зважаючи на назву, це ті самі приватні дошкільні навчальні заклади, куди дітей відводять на цілий день. 

"Працюємо з 8:30 до 18:00 кожного дня, окрім суботи та неділі. Укриття у нас є в підвалі, але, чесно кажучи, ми туди не спускались — користуємось правилом двох стін, під час повітряної тривоги сидимо в кімнаті без вікон", — розповіла KHARKIV Today вихователька одного з таких приватних садочків.

Віддати дитину в приватний садок можуть собі дозволити далеко не всі харків'яни, місячний "абонемент" коштує в середньому 8-12 тисяч гривень.

Радикальне рішення проблеми — переїзд до іншого регіону. Наприклад, на Київщині школам та садочкам дозволено приймати дітей офлайн, якщо вони мають укриття. Тому у 2022 році жителька Пісочина Наталія Пересипкіна разом з донькою та двома онуками переїхала в Київську область — усе заради того, щоб старший хлопчик міг ходити на уроки до школи, а молодший — до садочка.

"На Київщині кожна громада самостійно ухвалює рішення про те, чи працюватимуть дошкільні заклади. Ми спочатку жили у Вишневому, там онук відвідував державний дитсадок. Потім переїхали в Софіївську Борщагівку, там місцева влада дитсадок не дозволила відчинити, але в селі є багато приватних, майже в кожному дворі, бо тут багато дітей. Школа працює офлайн", — розповіла Наталія KHARKIV Today.

На Київщині, за даними обласної адміністрації, 395 дитсадків працюють очно, 139 — за змішаною формою навчання, 150 — дистанційно.

Потрібен дозвіл військових

У Харківській міськраді кажуть, що теж готові відкрити деякі дитячі садки, але не мають на це відповідних повноважень.

"Зраз ні дитсадочки, ні школи не працюють згідно з розпорядженням голови обласної військової адміністрації. Навіть якщо ми захочемо, ми не маємо права відкривати ані садочки, ані школи. Ми готові працювати, але чи можу я взяти на себе відповідальність за життя дітей? Ми готові почати працювати в будь-який момент, хоч завтра, всі колективи готові, укриття є, аби лише був мир і перемога", — прокоментувала ситуацію директорка міського департаменту освіти Ольга Деменко.

В обласному департаменті освіти теж розглядають чисельні звернення від батьків із проханням відчинити дитсадочки — хоча б в тих громадах, де немає обстрілів. У Красноградському районі, частині Богодухівського та Лозівського районів  безпекова ситуація приблизно така ж сама, як і на Київщині — регулярних ударів, як по Харкову, немає, у більшості населених пунктів західної Харківщини їх взагалі не було, тим не менш, діти з цих громад також не відвідують школи та дитсадки.

"Ми постійно моніторимо безпекову ситуацію, я кожного тижня доповідаю начальнику обласної військової адміністрації. Поки що він особисто і штаб оборони області не вважають, що в нас склалися відповідні умови для того, аби відновити процес хоча б у змішаному форматі. Але рух позитивний. У перспективі це все буде, але про терміни казати не можу", — пояснив KHARKIV Today директор обласного департаменту науки і освіти Олексій Литвинов. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третина шкіл і дитсадків на Харківщині понівечені війною

А поки ходити у дитсадки та школи заборонено, у Харківській області росте попит на нечисельні спортивні секції, які лишились працювати в регіоні. Наприклад, у Високому біля Харкова в шкільному спортзалі поставили генератор і навіть під час блекаутів маленькі футболісти і волейболісти можуть тренуватися та проводити змагання. У місті Південне з березня працює секція з художньої гімнастики. Заняття проходять у приміщенні, яке не опалюється, тому там встановили буржуйку. Не зважаючи на такі умови, батьки водять дівчаток аж за 4 кілометри, аби дати дітям хоча б спортивну освіту, поки інша — лише онлайн.