У Харківській області десятки дітей живуть у фронтових та прифронтових громадах, їхні будинки часто опиняються на лінії вогню. Без газу, електрики та опалення, під постійними обстрілами, батьки відмовляються перевозити власних дітей у більш безпечні умови. Це показала Куп'янська операція, де бійці знаходили дітей в найнесподіваніших місцях.

Примусова евакуація сімей із дітьми в Харківській області оголошена у тих населених пунктах, що перебувають ц безпосередній близькості до лінії фронту, куди ворог може дострілювати з польової артилерії, а значить, про обстріл неможливо попередити завчасно. Крім того, дітей зобов'язують вивозити тоді, коли в громаді немає газу, світла та води і через загрозу обстрілів комунальники не можуть відновити подачу цих послуг. Евакуація — це організований процес, але завдяки прогалинам у законі та недолікам самої процедури несумлінні батьки знаходять спосіб лишитися з дітьми вдома, хоча дім перетворюється на поле бою. Причини у кожного для цього різні.

Ховалися в будинку з окупантами

Обов'язкова евакуація родин із дітьми у Куп'янську почалася ще влітку 2023 року — спочатку — з районів Заоскілля, поступово вона розширювалася на все місто, а зараз — і на більш віддалені громади: Великобурлуцьку Шевченківську та Вільхуватську. Конкретних рекомендацій — за яких саме умов з населеного пункту треба вивозити дітей — ніде на державному рівні досі, на четвертий рік великої війни, не прописано. Спершу це робили лише волонтери, зараз цим займаються місцеві громади за підтримки районних адміністрацій, "Координаційного гуманітарного центру", поліції, а в крайніх випадках — військові.

Через те, ще не існує єдиних правил, процес евакуації проходить дещо хаотично, єдиного обліку усіх евакуйованих з небезпечних зон дітей немає. Фактично, їх повинні були контролювати школа та органи соціальної опіки, але чи роблять вони це — теж ніхто не перевіряє. 

Іще з 2023-го року, коли організовані масові заходи евакуації з прифронтових громад тільки починалися, волонтери скаржилися, що людей треба буквально вмовляти виїхати, а також на те, що вони згодом все одно повертаються додому. Так трапилося і з родиною 15-річного жителя Куп'янська, який у серпні цього року отримав поранення в Куп'янську. Виявилося, що його з батьками ще в 2024 році евакуювали до Харкова, але родина повернулася назад, хоча місто на той час вже обстрілювали кожен день з усіх видів зброї.

"Як вони повернулися — скоріше за все, минаючи блокпости. Повністю проконтролювати польові дороги неможливо", — пояснив тоді голова Куп'янської громади Андрій Беседін. 

На те, що евакуація проходить важко, скаржилися і волонтери, які, ризикуючи життям, іноді змушені були по кілька разів їздити за однією родиною туди-сюди, як таксі.

"Через те, що люди затягували до останнього з прийняттям рішення, ми ризикуємо життям волонтерів кожен день і кожен виїзд. Ми можемо вивезти усіх людей дуже швидко, бо в нас задіяно 46 організацій, але зараз пріоритетом залишається питання безпеки. Зараз люди скаржаться, що вони не можуть забрати більше, ніж три сумки", — розповідав KHARKIV Today голова "Координаційного гуманітарного центру" Євген Коляда.

Врешті, все це призвело до жахаючих наслідків. Коли росіяни зайшли в Куп'янськ у вересні цього року та почали займати багатоповерхівки для облаштування вогневих точок, безліч українських дітей, яких батьки ховали у місті від волонтерів та поліції, стали живими щитами окупантів. Коли наші підрозділи почали зачищати місто, вони побачили шокуючі речі.

Наприклад, матір із двома дітьми, яка ховалася у ванній кімнаті напівзруйнованого будинку на передній лінії фронту. Їх виводили з міста пішки, ризикуючи життям, бійці 127-ї Харківської механізованої бригади, штурмовики були готові в разі обстрілів закрити дітей, але обійшлося — через 6 кілометрів вони прийшли по палаючому місту на стабпункт. Другий схожий випадок стався днями: під час зачистки будинку, в якому засіли росіяни, бійці 127-ї знайшли в підвалі 14 цивільних, зокрема родину з трьома неповнолітніми дітьми, від двох до 17 років. 

Росіяни перебували у будинку за стінкою. Чому не вивезли дітей з напівоточеного міста, батьки не змогли пояснити. 

"Ми просто були дома. Дома, знаєте, і стіни помагають", — так пояснювала свою поведінку одна мати.

"Думали, що все якось обійдеться", — казала інша.

Кажуть, що стріляють всюди

Зараз триває евакуація Вільхуватської громади та окремих населених пунктів Великобурлуцької та Шевченківської громад Куп'янського району. Її мали завершити до 15 грудня, але не встигли. Як виявилося, родин з дітьми більше, і їхати вони нікуди не хочуть.

"На початковому етапі під евакуацію підпадали 601 дитина з 409 родин. Під час проведення заходів були виявлені ще 7 дітей в пʼятьох родинах. Станом на 17 грудня в небезпечних населених пунктах залишаються 14 дітей в тринадцяти родинах", — розповів начальник Куп'янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич.

У Вільхуватській громаді евакуацію завершили сьогодні. Голова громади Євген Шаповал зізнається — було вкрай непросто. Люди, які звикли жити у власних багатокімнатних будинках із власним подвір'ям, вкрай неохоче переселяються в кімнати до родичів і, тим більше, у гуртожитки.

"Основний аргумент — всюди прилітає. Ми не унікальна громада в цьому плані. Це для них головна історія. Є і наша провина, бо людей трішки "залюбили" гуманітарною допомогою, вони бояться, що втратять її, якщо переїдуть. Це стосується всіх жителів, на опалювальний період всі отримали солідні виплати, по 19 400, 10 800 гривень — для них це пристойні гроші. Регулярно привозять продуктові набори. До того ж, люди звикли жити в будинках, їм там комфортно", — пояснив Євген Шаповал KHARKIV Today.

Крім того, є ще одна категорія батьків — люди, які зловживають алкоголем та ведуть антисоціальний спосіб життя. Сьогодні з Вільхуватської громади нарешті змогли перевезти таку сім'ю з дитиною, що має інвалідність. Їх відвезли співробітники Служби у справах дітей. Кажуть, батьки були настільки дезорієнтовані, що самі б і не впоралися.

Зараз, враховуючи минулі помилки, в районах обов'язкової евакуації планують створити списки та відслідковувати переміщення родин, що були примусово евакуйовані. Кажуть, треба тісніше співпрацювати з поліцейськими. 

Проблема в тому, що батьків, які свідомо лишаються з дітьми в зоні бойових дій, ніяк неможливо примусити виїхати, окрім як вмовляннями. Штраф за невиконання батьківських обов'язків — максимум 1700 грн, і не завжди суди стають на бік позивачів, територіальних громад чи поліції.