Дерусифікація стала обов'язковою. Верховна Рада внесла зміни до закону "Про географічні назви". Як тільки він вступить в силу, усі громади України будуть зобов'язані почати процес перейменувань вулиць, площ і провулків, які пов'язані з російськими географічними назвами або діячами країни-агресора. 

Зараз дерусифікація громадського простору — добровільна справа місцевих рад. Саме тому вона йде так нерівномірно. Доки в одних містах, наприклад, в Ізюмі, перейменували майже всі топоніми, пов'язані з Росією, в інших, зокрема, в Харкові, вулиці досі носять імена російських міст та імперських поетів. Новий закон встановлює єдині правила для всіх. 

Шість Неманських вулиць і п'ять Омських

Верховна Рада 21 березня ухвалила закон про внесення змін до Закону України “Про географічні назви” щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України (№7253). За нього проголосували 248 нардепів. Закон має підписати президент, через три місяці він набуде чинності. З цього часу усі пов'язані з Росією назви міст, сіл, вулиць, а також пам'ятки "російської імперської політики" опиняться поза законом. 

Законопроект готували більше 50 народних депутатів з різних фракцій, вони почали роботу ще до повномасштабної війни, аби виправити недоліки декомунізації, яка проходила в Україні в 2015-16 роках.

"Залишається чимало непорозумінь, а то і невдалих хитрощів із перейменуванням. У деяких містах, наприклад, "вцілілими" після декомунізації залишаються вулиці зі старими "революційними" назвами, усе одно просякнутими радянським духом — Смольна, Аврора, Правди, Правдинська, Іскри", — писав у пояснювальній записці до законопроєкту один із його укладачів, харківський юрист, народний депутат Федір Веніславський.

Коли почалася війна, стало очевидно, що простого завершення декомунізації вже недостатньо — треба позбавлятися не лише радянських, а й російських назв та пам'яток. Цього разу ініціатива йшла не згори, від уряду чи Верховної Ради, а знизу — громади по всій Україні почали процес дерусифікації. Московські та Пушкінські вулиці перейменували майже у всіх громадах Харківської області, у самому Харкові рік тому також позбулися Московського проспекту та Бєлгородського узвозу, а у лютому цього року перейменували ще 18 вулиць та провулків. Цього очевидно недостатньо, на що міському голові неодноразово вказували громадські активісти й експерти з топоніміки. У той час, як в Ізюмі чи Мерефі не лишилось топонімів, Харків пасе задніх.

"У Києві менше топонімів, що пов'язані з Росією — близько 400. В Одесі ще в 90-ті роки багатьом вулицям повернули історичні назви, пов'язаних з Росією залишилось ще приблизно 200, а в Харкові — понад 500, це найбільше в Україні", — розповів KHARKIV Today співзасновник проєкту "Декомунізація. Україна" Вадим Поздняков.

Федір Веніславський помітив, що в Харкові існують цілі "топонімічні анклави", присвячені російським містам, у той час як на честь українських міст з-поміж центральних вулиць названі хіба Сумська та Полтавський шлях. 

"Проглядається традиція присвоювати однакові назви російського міста, місцевості чи імен відомих осіб сусідньої держави-агресора відразу декільком топонімічним об’єктам. За цією методикою назву Неманська мають аж шість харківських об’єктів топоніміки; Таганська, Омська, Достоєвського — по п’ять; Вологодська, Краснодарська, Орловська, Приамурська — по чотири; Пушкіна та Пушкінська — дві вулиці та в'їзд. Натомість лише у скромній однині на мапі міста є вулиці з авторитетними українськими назвами: Київська, Котляревського, Лесі Українки, Нечуя-Левицького", — пише автор закону.

Оскільки раніше закону, який зобов'язував би міську владу змінювати російські назви, не було, то в Харкові і не поспішали позбавлятись від Амурської та Орловської вулиць.

Як проходитиме дерусифікація?

Зараз є шанси, що усі російські топоніми перейменують протягом року. Це буде залежати від того, як швидко закон підпише Президент України. Якщо це станеться найближчими днями, то процес дерусифікації стартує наприкінці червня. З цього часу і протягом трьох місяців знайти нові назви для географічних об'єктів повинні будуть місцеві депутати — так, як це було під час декомунізації у 2015 році. 

"В органів місцевого самоврядування буде ще три місяці на перейменування, якщо депутати не впораються, то ще три місяці на це буде у міського чи сільського голови, а якщо й він не впорається, остаточно крапку в цьому питанні поставить розпорядження голови обласної військової або державної адміністрації", — пояснила KHARKIV Today начальниця Північно-Східного відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місту на Харківщині обирають нову назву

Як і в законі про декомунізацію, народні депутати передбачили своєрідний "запобіжник проти саботажу". Зараз у Харківській міськраді не відмовляються від перейменувань, але й воліють не поспішати. У 2015 році місцеві депутати теж шукали шпаринки, аби лишити всі радянські назви на своєму місці. Наприклад, Дзержинський район намагалися перейменувати в... Дзержинський, на честь брата "залізного Фелікса", лікаря-невролога., а Фрунзенський район теж залишити, бо в Харкові колись жив герой Радянського Союзу Тимур Фрунзе. Тоді цим намаганням поклали край, перейменувавши більше 50 вулиць і п'ять станцій метро. 

Так само і зараз Олег Синєгубов зможе на власний розсуд прибрати з мапи міста вулиці Гагаріна та Пушкінську, якщо на це не буде волі харківських депутатів та мера. Але в Інституті національної пам'яті впевнені, що цього разу саботажу не буде. 

"З огляду на те, що процес зрушився, є сподівання, що Харківська міська рада скористається своїм правом і реалізує положення цього закону", — вважає Марія Тахтаулова.