До війни в Ізюмі мешкало понад 48 тисяч чоловік. Зараз залишилось ледве 15 тисяч. Люди виживають без електрики  та води, до 80% будинків зруйновано. Попри зусилля місцевих колаборантів, ізюмчани залишились патріотами та зірвали проведення заходів на 9 травня.

Заступник Ізюмського міського голови Володимир Мацокін розповів про те, як зараз живе місто.

9 травня пропаганди не вийшло

Ці фотографії з окупованого Ізюма були зроблені ще наприкінці березня. Як виглядає місто зараз достеменно ніхто не знає, бо там немає інтернету, аби переслати світлини. В останні тижні в районі йдуть активні бої, тож мобільний зв’язок глушать. Все ж ізюмчанам вдається неймовірними зусиллями зателефонувати рідним та близьким та розказати про своє життя.

"Щоб "спіймати мережу", люди виїжджають у передмістя, є ще два-три місця в Ізюмі, де є зв'язок, розмова триває буквально хвилину і обривається", — розповів KHARKIV Today заступник міського голови Володимир Мацокін. Йому вдалося ще до окупації поїхати на підконтрольну Україні територію. Міськрада продовжує працювати в евакуації і отримувати інформацію від будинків, що залишилися.

За його даними, в Ізюмі можна придбати продукти харчування:  діють два стихійні ринки, підприємці підвозять продукти з Куп'янська, також з приватних домогосподарств продають курятину, яйця та молоко. Привозять гуманітарну допомогу з Росії: частину продуктів роздають, інші потрапляють на ті ж ринки. А от з комунальними послугами все набагато гірше. Попри обіцянки окупаційної влади та колаборантів, які з нею співпрацюють, ані електрики, ані централізованого водопостачання в Ізюмі немає. Окупанти казали людям, що протягнуть електромережу зі Сватового, яке теж контролює російська армія, але це не неможливо, адже підстанцію розбомбили ще на початку війни. Жодне комунальне підприємство міста зараз не працює.

"Примушували робітників КП "Благоустрій" вийти на роботу, щоб прибрати завали. Зголосилися 80 чоловік, але вони пропонували працювати за буханець хліба в день, тому ніхто й не вийшов. Є якась імітація діяльності: бачив відео, як якась громадська організація з Росії нашому так званому "меру" чи як його назвати вручає ноутбук для обліку ліків, яких немає.  Вони завезли якісь цвяхи в місто, і він їм дякує. Спочатку зруйнували місто, а зараз завезли якісь цвяхи. Як раз перед війною ми басейн збиралися відкривати за програмою "Велике Будівництво" — новесенький, вже був наповнений водою. Зараз він частково зруйнований, бо знаходився біля приладобудівного заводу і туди було кілька влучань. І тепер вони нам возять цвяхи. Повна стагнація", — бідкається Володимир Мацокін.

Школи та дитсадки теж не працюють, бо педагоги або виїхали з громади, або відмовляються виходити на роботу. Через це в окупантів зірвалися заходи на 9 травня. Планували концерт, просили залучити дітей з циркової та танцювальних студій, але ніхто не погодився виступати. Обмежились покладанням квітів, на яке, судячи з публікації російської газети "Комсомольська правда", вдалося зібрати тільки 15 чоловік.

На будинку залишається тризуб

Фільтраційні заходи, тортури та знущання — все це відбувається в Ізюмі, як і на інших окупованих територіях. Відомо, що російські військовослужбовці влаштували тюрму в ліцеї №2. Скільки там людей і що з ними відбувається, зараз невідомо.

Пересуватися містом важко — скрізь блокпости. Їхня кількість увесь час змінюється. На блокпостах окупанти перевіряють усіх, хто хоче проїхати — шукають ветеранів АТО, чиновників, громадських діячів, курівників навчальних та комунальних закладів. Завдяки колаборантам, у них є фотографії та паспортні дані цих людей, на блокпостах окупанти відкривають планшети та звіряють, чи є людина в "чорному списку".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росгвардія займається фільтрацією жителів на захоплених територіях 

Одного разу спробували депортувати місцевих жителів до Росії, та, за даними міськради, нічого з того не вийшло.

"Якось організували виїзд людей на Білгород. Подали чотири автобуси в район Піски, і туди сіло аж чотири чоловіка. Ми знаємо багато історій від людей, які їдуть на власному транспорті в район Куп'янська, звідти потрапляють до Росії, а далі прямують до країн Балтії або у Фінляндую. Більшість тих, хто виїхав з Ізюму, використовують саме такий шлях", — каже Мацокін.

Є можливість виїхати і на підконтрольну Україні територію через партизанські стежки. Але ці шляхи тримають у таємниці, аби окупанти їх не перекрили. Цими ж таємними партизанськими дорогами волонтери з ризиком для життя завозять до Ізюма гуманітарку — їжу та ліки.

Попри погрози, тюрми, брак їжі та відсутність людських умов життя більшість ізюмчан лишаються патріотами України та демонструють приклади неймовірної мужності.

"Недавно звідти виїхала одна жінка і розповідала про свого сусіда. У нього висів прапор на будинку і був намальований тризуб. Приїхали росіяни, заставили зняти прапор — він зняв і сховав його. Сказали замалювати тризуба. Приїхали наступного дня, бачать, що тризуб не замальований, забирають чоловіка, б'ють. Одного зуба немає, надірване вухо — але тризуб досі залишається на будинку".