Напівзруйнована дамба розділила Печенізьку громаду на дві зони. В одній — 9 окупованих сіл, в іншій — прифронтова територія. На відміну від інших окупованих громад, центру вдається тримати зв'язок із населеними пунктами, які опинились під росіянами. На підконтрольній Україні території основна проблема — дефіцит бюджету та підготовка до зими.

Раніше Печеніги були відомі як курортне містечко на березі водосховища. Зараз це — портал із окупованих територій до вільної України. Майже щотижня через Печенізьку дамбу на підконтрольну територію перебираються понад 1000 людей. Саме селище живе під обстрілами щодня.

Загинули 11 чоловік

Зруйновані будинки в Печенігах вже стали звичною частиною ландшафту, як і в інших прифронтових селищах. Росіяни стріляють майже щодня із артилерії усіх видів, часто трапляються мінометні обстріли. 27 липня селище обстріляли тричі — двічі вранці та ще раз близько 17:00. Ворог вперше застосував запалювальні снаряди, відразу виникли три пожежі.  

"Агресор знаходиться на відстані витягнутої руки, тому він дістає з будь-якої ствольної артилерії. За увесь час бойових дій в нас загинули 11 людей, а скільки будівель зруйновано — ми не підраховували, бо вони руйнуються щодня", — розповів KHARKIV Today голова Печенізької селищної ради Олександр Гусаров.

За його словами, під час одного обстрілу, як правило, пошкодження отримують два-три будинки. "Прилітало" і в адміністративні будівлі. Росіяни зруйнували селищний Центр зайнятості, в лікарні вибиті вікна, пошкоджена котельня, завдяки якій опалювали лікарняне приміщення та дитячий садок. 

У містечку зараз, за приблизними підрахунками, залишилось до двох тисяч жителів, до війни було трохи більше п'яти тисяч. Є ще 450 переселенців з окупованих територій. Ці люди, в основному, переїхали ще на початку війни, зараз ніхто з тих, кому вдається вирватись через дамбу, вже в селищі не залишається.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Звикли до нестерпного життя". Як живе прифронтовий Чугуїв

"Поки про ту дорогу мало хто знав,  люди виїжджали самі, на свій страх і ризик. Вони зверталися до селищної ради, ми залишали людей ночувати, годували. А коли це стало масово, і майже кожного понеділка по тисячі-півтори, то це вже стільки людей ми не змогли б прийняти, вони їдуть транзитом далі у Харків", — каже селищний голова. 

Переселенців автобусами везуть волонтери, а от дістатися до райцентру, Чугуєва, або до Харкова зараз можна лише приватним транспортом — рейсові маршрутки не ходять.  

Не дали росіянам транспорт

Під окупацією зараз знаходяться 9 сіл громади (зокрема Мартова, Артемівка, Новий Бурлук, Борщова. Гарашківка, Гуслівка). На відміну від Борової чи Ізюму, де росіяни повністю блокують в'їзд та виїзд з населених пунктів, тут можна було привезти людям на непідконтрольні території ліки та продукти. Цим займалися волонтери раз на тиждень, але кількості харчів та медикаментів було недостатньо. Два тижні тому в'їзд перекрили, але в адміністрації громади сподіваються, що це тимчасово.

Усі старости сіл залишаються на своїх місцях, з ними є зв'язок. У Мартовій навіть продовжує працювати комунальне підприємство з водопостачання.

"Росіяни не перешкоджають роботі наших старост. Були поодинокі спроби забрати техніку чи автомобілі у комунального підприємства, але керівник КП переконав їх, що техніка повинна залишатися в селі. У нас немає інформації про те, що росіяни змушують вчителів чи старост до співпраці", — каже Гусаров.

Комунальні господарства на підконтрольній території постійно потерпають від обстрілів. Через це у Печенігах перебої з водою, електрикою та газом стали звичними.  Позавчора снаряди перебили газогін. Як і в інших громадах, що знаходяться поблизу лінії фронту, це ставить під загрозу опалювальний сезон. Печенігам пощастило — у селищі немає великих газових котельних, які обслуговували б цілі мікрорайони. Теплові вузли в основному невеликі та розраховані на тверде паливо. Проблемою буде його закупівля.

"Дефіцит бюджету буде великим, ми зараз підраховуємо недостачі, це буде дуже серйозне питання у всіх громадах, навіть у тих, які знаходяться далеко від лінії фронту. Своїми силами опалювальний сезон ми можемо й не пройти", — каже голова.

У Печенігах майже не працюють підприємства, відповідно, немає податків. Більшість жителів живуть за рахунок пенсій або гуманітарної допомоги. Зарплату отримують працівники бюджетних установ, і це — значна частина селищних витрат. Завдяки тому, що багато хто з них виїхав з громади, а посади скоротили, вдалося зекономити. Поки що боргів із виплати зарплат немає, але немає і витрат на опалення адміністративних будівель. У селищній раді планують просити про допомогу в обласної влади — самотужки зиму буде не прожити.