Павло Хобзей: «Основне для нашої команди – щоб повірили в Нову українську школу»

Заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей під час EdCamp Ukraine 2018 у Харкові розказав «ХН» про зміни серед першачків із експериментальних класів, про готовність вчителів і найкращих математиків, яких навчають у Харківському фізико-математичному ліцеї № 27.

«Ці діти хочуть до школи»

– Першого вересня стартує Нова українська школа. Павло Кузьмовичу, чи відчуваєте ви, що якісь регіони досі чинять опір і не хочуть змін у початковій школі?

– Ми дуже тісно працюємо із керівниками департаментів, а також з директорами інститутів післядипломної освіти. Це наші провайдери, бо до них приходять учителі, через них ми вчимо педагогів, організовуємо курси. Немає таких регіонів, які не підтримували би НУШ. Інша справа – директори, тут є вже різні кейси.

– Минулого року 100 шкіл проходили випробування за новими стандартами якості освіти, по чотири в кожній області. Чи відчули ви зміни серед цих першачків? Чи відрізняються вони від тих, що вчилися за старими планами?

– Вони апробували минулого року цей проект стандарту і показали досить добрий результат. Для мене є показовим, що діти хочуть ходити до школи, що їх не «зашугали», що вони допитливі, діяльні, вони не мають страху і, я сподіваюся, що стандарти вони теж засвоїли. Якщо говорити по стандартах, як писати-читати, це, може, той самий рівень (що і в класах за звичайною програмою – прим. «ХН»). Але щодо відкритості, компетентності, ініціативи, бажання, емпатії, то там є дуже велика різниця. Коли раніше ставили питання дітям, хто чекав карантину, хто не хотів ходити до школи – усі піднімали руки. Не йти до школи було в радість. А ці діти хочуть ходити до школи. Але школа не працює, канікули. Це є добре. Але це лише 100 шкіл, це не середньостатистичні школи.

– Для вчителів майбутніх першачків було своє навчання. Чи готові вони мінятися? Як сприймають нові стандарти?

– До 1 вересня в більшості шкіл відбудуться зміни у підході вчителів. Ми міняємо освітнє середовище, Уряд виділив більше мільярда гривень на це. Я розумію, що цих грошей недостатньо, але, принаймні, у більшості шкіл будуть зміни. Ми навчили вчителів. Наскільки вони все це зрозуміють? Я не думаю, що це буде дуже великий відсоток, але і не дуже малий, тому ми далі продовжуємо наполегливо працювати. Рік-другий будемо проводити супервізію, організовувати мережу вчителів з підтримки. Нам вигідно, що то є початкова школа, оскільки у класі один вчитель. Більше викликів буде, коли Нова українська школа дійде до п’ятого класу, де будуть учителі-предметники. Там важче буде: може трапитися, що два вчителі зрозуміють, інші – ні. Тут є вчителі, які працюють, а яким важко, ми допомагаємо, а там розмитіша картинка, вона не буде така ясна.

– Із матеріальним забезпеченням встигаєте до першого вересня? Із новими підручниками затримок не буде?

– Буде складно, але ще надію маємо, що встигнемо. Я завжди кажу, що перший-другий тижні ще підручники не потрібні. Узагалі підручники насправді для початкової школи не потрібні, я вважаю. Там потрібні зошити із певною основою, щоб можна було працювати, і матеріали. Ми думали про цей варіант, але зошит одноразовий, треба п’ять разів їх друкувати – ми не вкладемося по вартості. Частина підручників буде на перше вересня, якщо частини на перше не буде – вони будуть протягом вересня. Це не смертельно.

– Анонсовані для кожного учня та на класи набори Lego вже мандрують до України?

– Набори «Six bricks» (шість цеглинок, базовий для кожного учня 1-го класу) уже всі в Україні, 440 000 наборів роздаємо в регіони. «Play box» – частково: в Україну приїхало 13 великих траків, цим накривається сім областей. Решта буде десь у вересні. Важко продукувати, адже це шалений проект. І ми вдячні Lego Foundation, тим людям, які змогли це зробити, тому ще це досить дорого. Наші колеги за кордоном дивуються, як нам це вдалося, нащо такий клопіт. У Нову українську школу повірили, тому що цінності збігаються, повірили міністру як лідеру, який хоче змін. Хто робить, тому бог помагає, і добрі люди теж.

«Не може бути 18–20 предметів»

– Скажіть, чи є надія, що тепер професія вчителя поступово стане престижною? Адже у Харкові дуже мало випускників педвузів, які хочуть працювати у молодшій школі?

– Це дивно. Тому що, наприклад, в Одесі, яка дуже добре працювала в цьому році, працевлаштують 300 молодих учителів, тому що молодь набагато легше це розуміє, їм не треба ламати стереотипи.

– У них немає радянської пуповини?

– Правильно, немає, і вони не бояться. Вчитель боїться втратити те, що він мав, тому що міг мати добрі результати із своїми методиками. Крім того, він звик, що все є – підручник, за яким ідеш, програми, календарні плани. А тепер ми кажемо: «Просимо, робіть», а не всі вчителі готові. А у нас також дилема. З одного боку, ми хочемо дати матеріал, щоб тримати рівень, а з іншого – кажемо: якщо ти заганяєш вчителя в певні рамки, не даєш свободи... Правда завжди десь посередині, і потрібен час. Основне для нас, для команди, щоби суспільство повірило в НУШ, сприйняло концепцію, але бачення і реальність – різні речі. Для нас важлива віра. Чому? Тому що будуть вибори, природно для демократії, буде зміна команди і важливо, щоб цей курс не змінювався. Це можливо тільки за умови, якщо суспільство буде підтримувати.

– Чого чекаєте від батьків? Їхньої участі має бути багато чи втручання не потрібне взагалі?

– Хочемо, щоби вони були партнерами, адже ми зацікавлені в розвитку дітей, в тому, щоби у них була найкраща кар’єра, щоб вони були розвинені. У нас спільне завдання. Батьки мають бути асистентами вчителя. Від батьків багато залежить, і ми були б раді, якби вони творили цю атмосферу, що їхні діти найкращі, найталановитіші і вони зможуть себе реалізувати.

– Коли Нова українська школа буде впроваджуватися у старшій школі? Це перспектива скількох років?

– Старша школа – 2023 або 2027 рік, ми ще не знаємо. Якщо будуть ресурси, я би хотів, щоб почалося у 2023 році, адже 2027 – це задовго. Але там дуже великий виклик – це зміна мережі. Старша школа буде відрізатися від основної – 10, 11 і 12 класи. Ми хочемо створити мережу академічних ліцеїв, які будуть готувати до вступу. І що головне – там не буде стільки предметів, навчання буде профільне. Не може бути 17–20 предметів, це нонсенс. У семестрі має бути 6–8 предметів, і тоді дитина знатиме, і буде мотивація.

– Як свідчать проміжні результати вступної кампанії, зараз абсолютно не в мейнстримі природничі, математичні спеціальності у школярів. Чому настала ера ліриків?

– Ми хочемо природничі, але їх замало. Вчитель фізики зараз на вагу золота, на гуманітарних напрямах легше вчитися. Ми стимулюємо, щоби природничих класів було більше, даємо кабінети. Поки я не можу сказати, що маємо успіхи. Але Харкову я хочу дякувати, бо Харків є найсильнішим і в математиці, і у фізиці. Дипломи на Всеукраїнській олімпіаді з математики забрав Харків, тільки троє дітей було з дипломами не з вашого міста. Забрали все. Це фантастика! Я не знаю, що вони там роблять, як вони вчать дітей. 27-й ліцей забиває всю Україну. Усі дипломи – першого ступеня!