Влада мріє про відновлення НКВС. Не дамо це реалізувати!
15 листопада у пленарній залі ВР була здійснена спроба проштовхнути у першому читанні Закон про оперативно-розшукову діяльність (законопроект № 4778). Що знає про це суспільство? Практично нічого. А тим часом йде поступова узурпація влади силовими відомствами. Не шляхом відверто-силовим на кшталт державного перевороту, а тихо й непомітно – шляхом просування законів, які наділяють органи такими функціями, що ставлять їх над системою. Над системою правосуддя, над системою права взагалі.
Громадяни мають знати основні положення цього законопроекту. Якщо б він набув силу закону, сталося б наступне. По-перше суттєво розширилися б функції слідчого. З ухвалою цього закону слідчому більше не потрібно було б рішення судді на проведення оперативно-розшукових дії (стисло – ОРД). Це, як зазначав проект закону, робиться с метою попередження злочину до його вчинення а також з метою превенції майбутніх можливих злочинів.
На практиці це означало б, що до будь- якого громадянина могли б прийти з обшуком, якщо в органи внутрішніх справ "надійшов сигнал", що в цій квартирі, офісі тощо планується злочин. Або якщо так вважає за потрібне слідчий.
Більш того закон передбачав негласне проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, контроль за телефонними розмовами, аудіо та відеоконтроль особи, аудіо та відеоконтроль місця, спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням технічних засобів, накладення арешту на кореспонденцію, ії огляд та, увага, виїмка, та ще багато "приємних" заходів щодо підозрюваного в злочинних намірах.
Згідно з цим законопроектом ваш сусід, якому не подобається ваш собака або ваші галасливі діти, міг би стати добровільним інформатором "органів" та донести до них підозру щодо вас та вашої родини.
Згідно цього законопроекту будь-який бізнес-конкурент міг би здійснити наклеп на ваш бізнес на тему "не чай вони там п'ють".
І при цьому "негласному проникненні" у вас могли б "забути" документи, вибухівку, наркотики, будь-які докази того, що ви – злочинець. Таким чином на вас можна "повісити" будь-який нерозкритий злочин, зробити вас зрадником держави, терористом, маньяком-убивцею. І довести неправомірність дій правоохоронних органів буде дуже складно, адже законопроект дає можливість засекретити дії при ОРД.
Величезна підступність цього законопроекту в вишуканих та вкрай розмитих формулюваннях : "оперативно-розшукові заходи можуть проводитися за наявності інформації про правопорушення, які не є кримінальними, але встановлення яких сприяє вирішенню завдань протидії злочинності; за наявністю інформації про факти та обставини, що не мають ознак кримінального правопорушення, проте, відповідно до законодавства України, потребують перевірки".
Щоправда, законопроект 4778 стверджував, що в разі непідтвердження підозри перед вами вибачаться. Вже після того, як отримали ваше листування, записи ваших телефонних розмов, перелік ваших ділових та особистих зв'язків та ваше листування.
Це – один в один – методи НКВС, завдяки яким можливі масштабні репресії.
Аргументи авторів законопроекту були вкрай різноманітними і на перший погляд нібито переконливими: вимоги військового часу, боротьба з тероризмом, боротьба з економічною злочинністю тощо.
Але важливо пам'ятати головне: з моменту прийняття закону, якщо б таке сталося, ми, громадяни України, вже не почувалися б в безпеці, й всі розмови про право на свободу особистості, приватність, недоторканість помешкання та майна в нашій країні можна було б залишити в минулому.
Завдяки принциповій позиції "Самопомочі" та пильності наших колег по парламенту, "закон про НКВС" повністю відхилено.
Але загроза залишається і ми маємо реагувати на чергові "дзвіночки" сил, що намагаються повернути тоталітарний устрій.
Гучний масштабний піар сучасної, ліберальної та людяної Нової Поліції вочевидь стає ширмою, за якою створюється законодавчо захищена репресивна машина.
Якщо мета влади – створення поліцейської держави та тотальний контроль над кожним громадянином, за цих обставин Верховна Рада має стати останнім форпостом, який мусить перешкоджати прийняттю законів антиправового та антиконституційного спрямування.