Треба не дати звикнути обходитися без української
Одна дуже велика помилка справжніх патріотів, які критикують закон про мову, мовляв (вибачте), він поляризує суспільство і викликає русофільські прагнення, надає бали усіляким риго-аналам і ведмедобойкам. Це так, але на дуже короткому проміжку часу. Два-три роки.
Відомо, що перше скасування колаборантського закону КК Верховною Радою одразу після Майдану викликало бурю «нерозкачуйте, бо #путіннападе». Скасування скасували, Ківалова-Колесниченка повернули, а путін війну і окупацію не припинив.
Цей ку-клус закон аж ніяк не припинив агресію в Криму, я маю на увазі інформаційну, підготовчу фазу вторгнення, яка почалася ще у 2005-2010 роках.
Розпотякування на тему, що «не на часі», що треба «спочатку піднімати економіку» чи там «воювати війну» є недалекоглядними. Поки українська не стане нехай не рідною, але хоча б природною, звичною з дитинства абсолютно для всіх, поки вона не буде захищена від експансії російської, зокрема шляхом активного вивчення англійської як більш потужної за інформаційними джерелами — країна не буде єдиною.
Семочкіно «Думаю-па-рускі» мусить стати неприпустимим в якості вибачення для будь-якого держслужбовця.
Діти не мусять ділити мови на «свою» і українську.
Українська має бути ідентифікатором для співгромадян за кордоном. Корисна порада, до речі, для російськомовних українців.
УКРАЇНСЬКА МОВА МАЄ ПРИПИНИТИ ВІДІГРАВАТИ РОЛЬ ПОДРАЗНИКА!
Краще нехай українофоби обурюються новим законом зараз і сильно, нехай вони від свого невігластва (як відомо аж ніяк не любов до російської, а небажання вчитися викликають їхні душевні хвилювання) скиглять і стогнуть до того, як їм почнуть давати ковбасу.
За Макіавеллі все непопулярне треба робити у великих дозах і одразу, а добре і приємне — повсякденно і поступово.
Вони звикнуть. Вони швидко забудуть «Ы» на рекламних вивісках. Вони звикнуть до перекладів кінофільмів, вони навчаться принаймні розуміти українську в суді, в телевізорі і українську своїх дітей.
А потім дати ковбасу. І у них настане Стокгольмський синдром. Огидні укри дали ковбасу! Да не так вже й погано, хуле та їхня мова, не так вже вона напружує, як здавалося. Он у Франції взагалі мій вєлікіймагучій не розуміють, там всі змушені вчити французьку, яку я ані біса ніколи не засвою, а до української вже звик.
Не робити все це примусово? Ні. Треба. Бо мова - це державний атрибут, як герб, гімн, прапор. Відчуйте різницю - змушувати співати гімн і вставати під час його виконання. Не поважаєш українську? Роби хоча б, сцуко, вигляд! Переходь на українську, коли до тебе нею звертаються (розумію, що деякі просто соромляться своєї української, але це окрема тема). Поважай тих, хто нею пише, навчається, співає.
А ось межа між активним просуванням державної і утиском інших мов:
ТРЕБА НЕ ДАТИ ЗВИКНУТИ ОБХОДИТИСЯ БЕЗ УКРАЇНСЬКОЇ
Тобто, без української не має проходити жодна реклама, жодне оголошення, масовий захід, концерт, публічна лекція, інтерв`ю, проповідь. Не мусить бути супермаркетів ВОСТОРГ і Міністра МВС з рівнем Кілі Азірова.
Вчителі і вихователі українських дитсадочків не мусять спілкуватися з дітьми російською (окрім уроків російської, якщо хтось бажає її вивчати).
Вивчення іноземних мов має відбуватися українською. Kitten - це “кошеня“ а не “котенок“. І нема таких міст як KharkOv чи Kiev.
Припиніть навчати іноземних студентів в Україні російській мові. Це розповсюджує путінізм по всьому світові і обмежує можливості викладачів української як іноземної. Так, ми втратимо у такий спосіб деяких студентів. Але не створимо з арабів нових свинолупих.
А спілкуватися в своєму колі, писати і читати книжки і патріотичні пости у фейсбуці - хоч на суахілі, на здоров`я. Бажано однак при цьому налаштування системи змінити на українське. Телефон, всі меню, пошуковик і Вікіпедію. Російська мова зовсім не така інформаційна велика і могутня як вам торочили з дитинства, англійська в цьому сенсі значно краще.
Окупанти мають повиздихати.
А Закон я особисто, на відміну від багатьох, прочитав. Його треба роз’яснювати русолфілам. Бо в ньому нічого проти них немає, окрім спонукання вчитися.
Оригінал: Леонід Маслов / Facebook
