Інклюзія та спеціально навчені люди
Хто не чув цей вираз: “спеціально навчені люди”? Коли кажуть таке, то мають на увазі людей, які вміють саме те, на що у нас самих не вистачає сил, часу, бажання, компетенцій, хисту. Відверто кажучи, це ті задачі, які важко зрозуміти, неприємно робити або шкода часу. У принципі, знати про існування такої фантастичної категорії людей — це норма. Якщо ви жодного разу в житті не сподівались на те, що за вас все зробить спеціально навчена людина, то варто замислитися про свою ненормальність.
Щоправда, дехто думає, що сподіватись на когось — це неправильно і варто сподіватись тільки на себе… Так ось у нас з інклюзією: є поняття, є суспільна необхідність, яку вже навіть задекларовано в національному плані розвитку держави. Але більшість досі сподівається, що це їх якось омине, що це їх не стосується. Коротше, що для інклюзії все мають зробити якісь спеціально навчені люди.
Багато разів я чула від людей із різним рівнем освіти, компетенцій, статку, віку, що для того, щоб інклюзія була впроваджена, потрібно «навчити спеціалістів», «підготувати кадри», виховати отих самих «спеціально навчених людей». Вони пояснюють, втілюють... І тоді заживемо! Одразу, або майже одразу, буде зорганізовано оту саму інклюзію і все стане гараз. А я що? Я ж на це не вчилася!
Я вперше почула про «спеціально навчених людей», коли працювала в івент-агенції. Зазвичай ми називали так тих, хто буде чітко виконувати конкретні вказівки в однозадачному режимі, тобто: проконтролювати вдягання браслету на руку, правильно показати керівництву компанії-замовника, де знаходяться сходинки для виходу на сцену, вчасно принести водичку до гримерної кімнати зірки під час концерту. Як видно з контексту, це слово вживалося з легкою іронією, але часто заспокоювало контролюючу особу. Особливо тоді, коли запитували, наприклад, а хто у вашій команді відповідальний за підрахунок купонів для розіграшу? Ми завжди відповідали чесно і чітко: “Це буде спеціально навчена людина!“
Але одна справа — івент як штучно сконструйований світ, гра, у якій кожен має свою означену сценарієм роль. А інша справа — життя. Як би банально це не звучало.
Цей жарт, на мою думку, розкриває сутність проблеми: коли в оточуючому нас середовищі хочеться зручності, простої зміни, ми не одразу розуміємо, що ми можемо багато чого зробити самі, без допомоги «спеціально навченої людини». Тому мені цікаво брати участь у створенні культурно-інформаційного фестивалю «ІнклюзіON» у Харкові. Ми його проводимо вже вчетверте і тому я ділюся відкриттями:
Відкриття номер один.
Для того, щоб забезпечити інклюзію в нашому місті, можна почати просто ділитися рішеннями — розказувати про досвід зарубіжних колег, про те, де у нас вже є світлофори з звуковими маячками, а де їх немає. Ще можна знаходити та популяризувати, які театри є доступними, а які - ні. Ділитися інформацією про те, які інклюзивні інновації є в наших музеях і що ще можна придумати і втілити;
Відкриття номер два.
Для того, щоб дізнатися про барʼєри в місті для людей з інвалідністю, іноземців, дітей та батьків з дітьми, можна просто їх запитати і разом придумати щось неймовірне, що й заплановано цього року в програмі фестивалю “Інклюзіон”. Із партнерами ми робимо та створюємо аудіогіди, пандуси, браслети для слабочуючих, вистави для тих, хто спілкується жестовою мовою;
Відкриття номер три.
Щоб втілити задумане, можна зібрати дуже різних людей і подолати стереотипи про те, що якщо немає освіти – немає способу це зробити. Не дивлячись на те, що ти на це ніколи не вчився, а вони, мовляв, звикли все робити за старою схемою, знайти спільну мову реально. А значить можна почати втілювати проекти, ділитися досвідом, перетворювати себе на спеціально навчену людину, тобто таку, яка знає про проблему і має чітке знання, як її вирішити тут і зараз.
І тут виходить, що не існує ніяких спеціально навчених людей, а є просто люди, які мають сміливість діяти для того, щоб барʼєрів ставало менше. А казочка про спеціально навчених людей — це просто міф, який заважає нам бути впевненими в своїх діях, бажанні робити позитивні зміни і ділитися досвідом.
Як говорив Антон Палич Чехов, треба по краплі вичавлювати з себе раба, так ось: тут не треба нічого вичавлювати! Просто ставайте оцією самою спеціально навченою людиною в тому сенсі, як ви собі її представляєте.
