Василь Рябко: Харків славиться цікавими поєднаннями музики
Гітарист, фронтмен групи «П@п@ Карло» розповів «ХН» про долю фестивалів у Харкові й музичні уподобання українських слухачів.
– Василю, нещодавно ви повернулися із Дубна, де відбувся фестиваль «Тарас Бульба – 2017». Як виступили харківські музиканти?
– Нас був цілий вагон – 32 людини. На фестивалі Харків виступив дуже добре і на всіх трьох сценах. Наприклад, нас – «П@п@ Карло» і Legenda Folium – запросили як переможців минулих років, а гурт SHKLO взяв другу премію в конкурсній програмі.
Крім того, ми показали наш перфоманс – програму «Інтимна лірика під баян». Це поєднання поезії й музики – дуже оригінально, тому що мало хто робить такі штуки.
– Фестивалі наразі дуже популярні в Україні. А як складається їхня доля у Харкові?
– Зараз ми входимо до оргкомітету фестивалю, який створює Сергій Жадан, – «Дорога на Схід» (відбудеться 18–19 серпня в Ізюмі). Питання в тому, що у нас взагалі немає нормальних фестивалів такого виду, як вони мають бути. Найбільший фестиваль східної України взагалі знаходиться у Сумській області, проходить у місті Тростянець – «Схід-Рок». А у Харкова немає власного заходу такого формату, тому сподіваємось, що «Дорога на Схід» стане саме таким і буде проходити щороку.
– Тобто після «Печенізького поля» на Харківщині не було вдалих фестів?
– Так. Це був єдиний масштабний фестиваль із географією та нормальними виконавцями. Але, на мій погляд, він був абсолютно безідейний, іноді навіть попсовий. Але все одно навіть те, що було, збирало чималу кількість глядачів. Наше завдання – щоб була мистецька складова і не попсова.
– Як змінилася музика в Харкові за останні роки?
– На мій погляд, найбільші зміни відбулися за останній рік-два саме тому, що виникло більше можливостей для музиканта популяризувати свою творчість. Наприклад, із прийняттям закону про мовні квоти стало набагато простіше прилаштувати свою пісню на радіо або ТБ. Іноді навіть ти не сам це робиш, а вже тобі пропонують і шукають творчість. Великі зміни почались. Звісно, деякі музиканти обмежені, вже не можуть поїхати, як раніше, у Росію на гастролі, але відкрилися інші можливості, наприклад, пограти у Європі, у тій же Польщі. Тому зараз українська музика – і харківська в тому числі – швидко розвивається.
– А чи змінилися музикальні уподобання харків’ян? Що їм більше до смаку зараз?
– Я думаю, зараз більше рок. Харків – це студентське місто, сюди приїжджають із усіх усюд України вчитися. Місто славиться більш цікавими поєднаннями незвичних штук. Наприклад, музики і поезії, як от Жадан і «Собаки в космосі», – не можна сказати, що це суто рок. Або гурт «Урбаністан» – вони класно співають хіп-хоп, десь там є рокєшник, попсові штуки і вулична культура – бітбокс. SHKLO – дуже класне поєднання, у них є віолончель, але музика нагадує The Prodigy. І якщо, наприклад, середній київський гурт грає якусь форматну музику, то в Харкові це більше експериментально, модерново.
– З українського ринку пішли російські виконавці. А чи стало простіше заробляти українським?
– На мій погляд, так. Ті, хто їздив у Росію, іноді й досі їздять, це їхні проблеми. За декілька років музиканти навіть почали отримувати роялті за ротацію на радіо. Хоча я давно такого не пригадую. Те саме і з концертами. Взагалі стало більше людей, які щось організовують, більше сцен і майданчиків. Я казав, що у нас фестивалів менше, але можна виступати поки на Західній Україні.
