Справа не в Новинському
Ситуація зі зняттям недоторканності з Новинскького ще раз чітко продемонструвала що, не дивлячись на публічні заяви, в дійсності своєї депутати не готові лишатися недоторканності. При цьому відповідний комітет взяв на себе функцію суду, та затребував у Генпрокуратури доказів скоєння Новинскьким злочину. Хоча прокуратура лише просила зняття недоторканності для проведення відповідних слідчих дій відносно депутата, а не його арешт тощо. Далі мав би бути суд, де у пана Новинскького буде відповідна можливість доказувати свою правоту.
Проте комітет вирішив затягувати час. Якщо депутати, що входять до комітету, проти зняття недоторканості з Новинскього, вони б мали відмовити прокуратурі. І це була б визначенність. Якщо вони за, і їхні заяви на телеефірах не розходяться з їхними справами, вони б мали дати дозвіл. Цього не сталось. Якщо вони лякаються брати на себе відповідальність, вони б могли перенести відповідальність до залу ВР, і дати всім депутатам можливість вирішити це питання. Проте і цього не сталось. Комітет вирішив не приймати жодного рішення, чим свідомо затягнув час мінімум на два тижні. Адже згідно з регламентом до рішення комітету не можливо приймати жодних дій.
Ми часто показуємо на Європу, хочемо жити по європейських нормах, проте не готові нести європейську відповідальність. Якщо б щось подібне відбувалось, наприклад, в Бундестазі, а такі приклади знає новітня історія, голова ради, дізнавшись про навмисне затягування часу комітетом, поставив би це питання на голосування. І за 30 хвилин це питання було б вирішено. І з комітетом також. Проте ми не в Німеччині.
Але справа не в Новинському.
В залі ВР немає жодної політичної сили, чиї депутати не виступали за зняття депутатської недоторканності під час виборчих перегонів. Це були обіцянки, про які зараз намагаються не пам'ятати. Зрозуміло, що сьогодні майже нереально назбирати 300 голосів задля внесення змін до Конституції в цьому питанні. Проте вихід є. Адже питання недеторканності депутата в практичній площині більше регламентується законами «Про статус народного депутата України» та «Про Регламент Верховної Ради України» ніж Конституцією. І внесення певних змін саме до цих законів принципово спростить питання притягнення депутатів до відповідальності. І для цих змін потрібно лише 226 голосів, що цілком реально навіть в сьогоднішніх умовах. В умовах, коли неолігархічна меншість в Парламенті за підтримки активного громадянського суспільства може внести такі зміни в законодавство.
Тому саме сьогодні «справа Новинського» має стати своєрідним символом останньої ганьби Парламенту в питанні зняття депутатської недоторканності.
