Безвіз з Росією: скасувати не можна залишити

На перший погляд, не має бути жодних сумнівів у тому, де саме поставити кому у заголовку. Своєчасним, політично виваженим та проукраїнським рішення про скасування безвізового режиму з Російською Федерацією було б ще у 2014-му році. Саме тоді тисячі росіян їхали за вказівкою ФСБ в українські міста для організації та підтримки «руської» весни. Саме тоді регулярні військові підрозділі армії РФ вторглися на територію суверенної держави Україна, вбиваючи і беручи в полон сотні українських солдат і добровольців. Вторгнення відбувалося влітку 2014-го року, воно продовжилось взимку 2015-го. А скільки російських звільнених у запас військових, чи тих, хто пішов у відпустку, брали й досі беруть участь у розробці та здійсненні військових операцій проти української армії та цивільних громадян?

Усі ці люди, маючи в кишені паспорт іншої держави, безперешкодно перетинали українські кордони і вільно почувалися у країні, яку щиро ненавидять.

Чи зупинило б усіх, хто їхав нищити українську державність, введення візового режиму? Навряд чи. Проте таке рішення показало б політичну рішучість української влади, її готовність протистояти, приймати складні непопулярні рішення та мати змогу реалізовувати їх.

Зрештою, три роки тому рішення про відміну безвізового режиму з Росією українці, перебуваючи в стані шоку від можливості початку великої війни, сприйняли б не так болісно.

Однак нам пропонують замислитися про це рішення лише зараз. При цьому найбільше про скасування безвізу з Росією говорять представники тієї політичної сили, яка у 2014-му році мала свого представника Арсенія Яценюка у ролі керманича Уряду. Варто сказати, що саме Уряд, а не Верховна Рада, може бути ініціатором скасування безвізового режиму з Росією. І для цього не потрібен ані новий закон, ані інше рішення парламенту.

Деталізую юридичний аспект цієї проблеми. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України та РФ набула чинності 10 березня 1997 року шляхом обміну Сторонами відповідними нотами по дипломатичних каналах. Вона є чинною і зараз. Ось посилання на неї: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_083

Як можна припинити її дію й чи потрібне для цього окреме рішення Верховної Ради?

Ні. Виявляється, порядок припинення прописаний в тексті Угоди і є дуже простим.

Відповідно до ст. 8 Угоди кожна із Сторін може припинити дію цієї Угоди, повідомивши про це іншу Сторону у письмовій формі. В цьому випадку Угода втрачає чинність по закінченні шести місяців з дати такого повідомлення.

Крім того, Угода передбачає і можливість ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ окремих положень, яке не вимагає проходження 6 місяців.

Відповідно до ст. 6 Угоди кожна із Сторін має право повністю або частково призупинити дію окремих положень цієї Угоди, якщо це необхідно для забезпечення безпеки держави, збереження громадського порядку або охорони здоров'я населення. Про прийняття та про скасування таких заходів Сторони заздалегідь повідомлятимуть одна одну по дипломатичних каналах.

Це означає, що для прийняття рішення про припинення дії безвізового режиму з РФ достатньо постанови Кабміну. У разі, якщо така Постанова буде підписана, і Україна повідомить Росію про припинення угоди, безвізовий режим з Росією припинить дію через півроку.

Водночас призупинити дію окремих положень Угоди можна хоч завтра, для цього Кабмін має просто заздалегідь повідомити іншу сторону.

Що стосується участі Верховної Ради у цьому процесі. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, відбувається у формі постанови Кабінету Міністрів України.

МЗС у свою чергу має невідкладно інформувати Верховну Раду України про припинення або зупинення дії міжнародного договору України.

Як бачимо, скасувати безвіз з Росією набагато простіше, ніж досягти безвізу з країнами Європейського Союзу. Однак від влади, яка за три роки не спромоглася назвати війну війною, території - окупованими, а Росію - агресором, схоже годі й чекати відвертих кроків. Саме такі рішення, а також прийняття закону про окуповані території, були б навіть більш результативними і важливими, ніж скасування віз. Проте замість реальних дій знову бачимо лише «заговорювання» проблеми і замилювання очей. Однак чи на користь це українській державі? Питання риторичне.