Майже новий генеральний секретар ООН
Антоніо Гутерріш. Майже новий генеральний секретар ООН.
Його призначення ще має відбутися на сесії Генеральної асамблеї ООН. Але, після згоди РБ ООН, можна прогнозувати, що це відбудеться.
Ми, природно, бажаємо пану Гутеррішу, колишньому прем"єру Португалії, і колишньому верховному комісару ООН у справах біженців успішного обрання, а надалі не менш успішної роботи.
Про це вже почали говорити - яким він буде. кому він буде, що він робитиме і тд?
Загалом у нас з часів Візантії і татаро-монгольської навали дещо гіпертрофовано сприймають різне начальство. Ну, і керівників міжнародних організацій зокрема.
Генсек ООН - не лідер людства, як би хто не хотів надати статусності і ваги "єдиній універсальній організації людства" - ООН. Генсек ООН - посередник між державами-членами ООН і виконавчий директор секретаріату ООН. Його особисте реноме, кредо, політична позиція дуже серйозно обмежені бажаннями держав-членів ООН, і політичними та фінансовими можливостями Організації, які не такі вже й безмежні.
Необхідність покладатися на позицію держав-членів традиційно позбавляють генсека простору для маневрів і роблять дуже чутливим до побажань основних країн-контрибуторів до бюджету ООН. Серед них, звичайно, будуть і США, і Росія, і Китай...
Інше серйозне обмеження - це своєрідний внутрішній стиль спілкування ООН.
Давайте на прикладі.
Візьмемо країну 1, яка вважає, що країна 2 здійснює проти неї збройну агресію. Держава 1 ініціює засідання РБ ООН і вносить на розгляд проект резолюції зі словами "ООН засуджує агресію, яку країна 2 всупереч статуту Організації, здійснює проти країни 1."
Цей проект потрапляє в РБ ООН. Дипломати країни 3 починають консультації з країною 1 та пояснюють їй, щоб проект резолюції мав шанс бути підтриманим країною 3 і низкою інших дружніх країн, не варто в цьому документі згадувати країну 2. Резонно зауважують, що і так усі в світі знають, про яку країну йдеться. Але якщо назва країни 2 буде в документі, то вона скористається правом вето. При цьому мовчать, що мають інструкції уникнути надмірної конфронтації між їхньою країною 3 і країною 2, оскільки між ними зараз йдуть серйозні переговори зі стратегічно важливого питання.
В ім"я формування міжнародної коаліції на підтримку країни 1, ця держава погоджується на пропозицію змінити проект резолюції на "держави члени-ООН засуджують агресію проти країни 2, що порушує статут ООН".
На засіданні країна 2 робить заяву, що ніякої агресії вона не здійснює, і що в країні 1 відбувається громадянська війна. І пропонують докорінно змінити проект резолюції, виключити з нього згадку про агресію, включити слова про громадянську війну і заклик до усіх учасників конфлікту поважати міжнародне право, права людини, утримуватися від насильства. Під тиском аргументів і заради демонстрації конструктивності після довгої дискусії країна 2 погоджується на компроміс. Тепер резолюція звучить так, що "з огляду на події в країні 1 ООН підтверджує відданість принципам на положенням Статуту ООН".
Далі, за логікою ООН, обов"язково має з"явитися країна 4 або генсек, які запропонують в ім"я миру, порозуміння і діалогу, враховуючи традиції складення подібних документів в Організації відмовитися від недипломатичної мови і перефразувати резолюцію: "ООН підтверджує відданість миру і Статуту Організації".
І ось, завершуючи цей вигаданий приклад, треба зазанчити, що пан Антоніо Гутерреш останні рокі працював у цій системі, яка завжди "підтверджує відданість ідеалам миру і статуту ООН."
Я би багато не очікував.
Хоча на нашій презентації дослідження санкцій проти РФ з огляду на окупацію Криму ми вперше в нашому офісі привітали представника посольства Португалії в Україні. Очевидно, Португалія серйозніше за мене ставиться до перспективи обрання свого представника генсеком ООН. Побажаємо їм успіху і запевнимо у своїй підтримці та відданості духу і букві Статуту ООН.
