Погоджений голова ОДА і вакантна посада в облраді

15 грудня Кабінет міністрів ухвалив рішення, яке мало б стати однією з ключових подій політичного життя Харківщини. Уряд погодив призначення Олега Синєгубова головою Харківської облдержадміністрації та його звільнення з посади Полтавської ОДА.

Кадрові рішення має затвердили Президент Володимир Зеленський своїми указами. Епопея з відбором кандидатів на посаду голови ХОДА тривала понад чотири місяці, щоправда, до виборів міського голови цю тему у владних кабінетах особливо не педалювали. У листопаді-грудні серед потенційних кандидатів, крім Синєгубова, називали т. в.о. голови ОДА Олександра Скакуна, голову облради Тетяну Єгорову-Луценко, голову Ізюмської РДА Степана Масельського, народного депутата Олексія Красова, бізнесмена Валерія Дьому і навіть колишнього голову облради Сергія Чернова.

На підтримку Скакуна відкриті листи писали харківські бізнесмени, волонтери й активісти, і сам він неодноразово заявляв про готовність впроваджувати в регіоні політику глави держави та Уряду. Після засідання Кабміну Скакун охарактеризував Синєгубова як фахового керівника і пообіцяв надалі працювати на "розвиток і стабільність Харківщини за будь-яких обставин".

В анонімних Telegram-каналах уже поспішили назвати Синєгубова "парашутистом" із Полтавщини, якого Банкова десантує в Харкові. Але це несправедлива характеристика, адже до Полтави він переїхав зовсім недавно – у листопаді 2019 року. Саме тоді Зеленський призначив Синєгубова головою ОДА. До цього часу майбутній чиновник жив і працював у Харкові – спочатку  в органах МВС, згодом – у Харківському національному університеті внутрішніх справ, де майже п’ять років керував "цивільним" шостим факультетом. Проректор ХНУВС тоді був Олександр Бакумов, нині – народний депутат від "Слуги народу". На виборах 2019 року Синєгубов був довіреною особою іншого "слуги" — Олексія Красова.

Не виключено, що представлення нового голови ОДА може відбутися уже 21 грудня – під час сесії обласної ради.

У президії облради наразі залишається вакантною посада першого заступника голови. Місяць тому депутати звільнили двох заступників – Андрія Малиша й Альберта Кононенка. І якщо після звільнення Малиша голова облради Тетяна Єгорова-Луценко одразу ж внесла до сесійної зали кандидатуру іншого депутата від ОПЗЖ Богдана Мальованого, то після звільнення Кононенка його посада залишилася вакантною. Наразі проекту рішення про призначення нового першого заступника в базі даних нормативних документів облради немає. Ще недавно в кулуарах говорили, що на цю посаду можуть висунути голову фракції "Блоку Кернеса – Успішний Харків" Кирила Кернеса, але, очевидно, вирішення питання відклали.

Харківські депутати та імперативний мандат

Цього тижня в обласних, міських, районних, сільських і селищних радах по всій Україні відбулися зміни. Новини про відкликання місцевих  депутатів з ініціативи політичних партій надходили з усіх регіонів, і Харківщина виключенням не стала. Справа в тому, що саме зараз депутати місцевих рад стали особливо вразливими. Через рік після набуття повноважень до депутата можна  застосувати імперативний мандат – механізм відкликання з представницького органу з ініціативи політичної партії чи виборців. І цей рік для обраних на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року вже минув.

Чинна редакція закону "Про статус депутатів місцевих рад" включає вичерпний перелік підстав для відкликання депутата і два механізми цієї процедури. І якщо позбавити депутата мандата з ініціативи громади доволі складно з організаційної точки зору (і прикладів практичного застосування цього інструменту в Україні поки що не було), то в політичних сил фактично розв’язані руки. Потрібно всього-навсього провести партійну конференцію, ухвалити відповідне рішення двома третинами голосів, затвердити його вищим керівним органом (політрадою) та поінформувати територіальну виборчу комісію. І все, справу зроблено. ТВК має зареєструвати депутатом наступного за списком кандидата. Для більшості партій для цього вистачить один-два дні.

Першими в Харківській області цей алгоритм відпрацював "Блок Світличної "Разом!", який відкликав з місцевих рад два десятки депутатів. Але найгучнішим іменем з цього списку, звичайно ж, є ім’я Вікторії Белявцевої. Колишній голові фракції в обласній раді закинули невідповідність практичної діяльності принципам передвиборчої програми партії, а також те, що вона протягом тривалого часу не проводила депутатських прийомів.

Чорна кішка між Белявцевою і партійним керівництвом пробігла не вчора. Наприкінці вересня вона склала повноваження голови обласної фракції (на цій позиції Белявцеву змінив Валерій Пітько) та перестала бути помічником-консультантом народного депутата Юлії Світличної на платних засадах. Причину змін у "Блоці Світличної"  тоді не озвучували і наявність конфлікту не демонстрували. Хоча вже тоді було відомо, що Вікторія Белявцева погодилася на пропозицію в.о. голови облдержадміністрації Олександра Скакуна очолити апарат ОДА. Скоріше за все, це і є найбільшим "гріхом" в очах партії. У середині листопада Белявцева повернулася на посаду, яку вона обіймала в ОДА за часів Світличної і через місяць втратила депутатський мандат.  

Місце Вікторії Белявцевої в облраді має зайняти Ніна Сільченко – чинний депутат Височанської селищної ради. Для цього їй потрібно скласти мандат у своїй ОТГ, звільнивши місце для іншого представника "Блоку Світличної".

"Партія Шарія" фактично поставила відкликання депутатів на конвеєр. На початку тижня відбулася конференція, на якій місцеві депутати мали звітувати про перший рік. Роботу "внутрішніх опозиціонерів" прогнозовано визнали незадовільною. Серйозно перетрусили "шаріївці" своїх депутатів в Одесі і Харкові. Мандати забрали в Сергія Сироти і Микити Роженка. Примітно, що йдеться не про пересічних членів, а осіб, які ще донедавна були ключовими обличчями "Партії Шарія" в регіоні. Сирота очолював фракцію в міській раді, а на побитті Роженка "шаріївці" побудували виборчу кампанію. Ідилія завершилася в серпні: спочатку Сирота сфотографувався з Олексієм Нагаткіним, депутатом з Одеси, який потрапив у немилість до подружжя Шаріїв, потім Роженко не підтримав виключення Сироти з партії. І, врешті решт, обоє не підтримали висунення екс-судді Володимира Плетньова кандидатом у мери Харкова. Роженко навіть дав інтерв’ю виданню "Страна.ua", що нині перебуває під санкціями, у якому розповів про політичну корупцію, тиск та погрози, а також назвав Плетньова технічним кандидатом Михайла Добкіна. Покарання не забарилося: 18 серпня Сироту і Роженка виключили з фракції, і її очолив Плетньов. Уже у грудні погрози, про які розповідав Роженко, було реалізовано: він із Сиротою перестали бути депутатами. З урахуванням того, що від "шаріїв" до міськради зайшло сім депутатів, після вигнання двох її склад оновиться майже не третину.

Біотехнологічний університет: вибори ректора і перспектива довиборів до Верховної Ради

Напередодні нового року – 29 грудня – у Харкові мають відбутися важливі вибори. Вибори ректора Державного біотехнологічного університету, створеного лише півроку тому шляхом об’єднання  Харківського державного університету харчування та торгівлі (ХДУХТ) з трьома аграрними вишами: Харківським національного технічним університетом сільського господарства ім. Василенка (ХНТУСГ), Харківським національним аграрним університетом ім. Докучаєва (ХНАУ) і Харківською державною зооветеринарною академією (ХДЗВА).

ДБТУ сьогодні – це не лише один з найбільших вишів у Харкові та Україні. До його активів належать не лише будівлі та обладнання чотирьох ліквідованих університетів, а й тисячі гектарів землі, що призначаються для селекційної та іншої наукової роботи, та десятки га лісу на додачу. Намагання заблокувати через суд урядове рішення про створення ДБТУ провалилися. Акції протесту та петиції також не допомогли, і об’єднання відбулося, хоча й досі чотири виші фактично  працюють автономно.

Міністерство освіти і науки направило до ДБТУ лист зі списком кандидатів, які подали заяви на участь у виборах ректора. Поборотися за посаду висловили бажання Олександр Нанка й Олександр Ульянченко – колишні ректори ХНТУСГ і ХНАУ, Олексій Красноруцький, нещодавно звільнений з посади першого проектора ДБТУ, і народний депутат Андрій Одарченко.

Останній – виходець з ХДУХТ. Близько 10 років він очолював факультет управління торговельно-промисловою та митною діяльністю, його батько був проектором цього вишу, а брат – завідувачем кафедри  товарознавства, торгівлі та управління якістю товарів. Професорами ХДУХТ також є народний депутат Євген Пивоваров і його батько.

Одарченка називають ключовим лобістом створення об’єднаного вишу. У серпні він увійшов до складу наглядової ради ДБТУ, а у жовтні – депутата обрали головою вченої ради – керівного органу, який відповідає, зокрема, за кадрові рішення. У листопаді голова МОН Сергій Шкарлет  вивів Одарченка зі складу наглядової ради, і його місце зайняв голова Державної регуляторної служби Олексій Кучер – колишній голова Харківської ОДА, заступником якого в 2020 році кілька місяців був Руслан Тихонченко. Наразі він виконує обов’язки ректора ДБТУ і відповідає за організацію виборів. Нещодавно Шкарлет продовжив повноваження Тихонченка до призначення ректора.

Хто саме стане ректором ДБТУ, має вирішувати професорсько-викладацький складу вишу, а також представники трудового колективу та студентства під час таємного голосування.

Але якщо народний депутат стане ректором, то це створить умови для довиборів до Верховної Ради за округом №170, перемогу на якому Одарченко отримав у 2019 році. Цей округ у Московському районі протягом майже 20 років вважався округом "регіонала" Дмитра Святаша, поки його, як і багатьох старих мажоритарників по всій Україні, не змило "зеленою" хвилею. Тоді ж Святаш отримав цілий "букет" підозр за шахрайство, незаконне заволодіння коштами "УкрСибБанку" та декларування недостовірної інформації. Наразі Святаш отримав притулок в Росії і повертатися до Харкова, судячи з усього, не збирається. Отже, округ "осиротів", а рейтинг "слуг народу" вже далекий від рівня 2019 року. Тому результати виборів у Московському районі спрогнозувати важко. Скоріше за все, складання мандату Одарченком – це потенційно мінус один депутат від президентської політсили у Верховній Раді.

Але цього можна уникнути. Андрій Одарченко зможе очолювати ДБТУ, залишаючись при цьому народним депутатом, якщо відмовиться від зарплати ректора. Прецедент є. До складу фракції "Блоку Петра Порошенка" у Верховній Раді минулого скликання входив Микола Фролов. Він суміщав посади народного депутата і ректора Запорізького національного університету, виконуючи обов’язки керівника вишу на безоплатній основі. Навряд чи щось заважатиме Одарченку вчинити так само.

Рік без Кернеса: звільнення, призначення й увічнення пам’яті

16 грудня виповнився рік від дня смерті Геннадія Кернеса, людини, яка майже одноосібно керувала Харковом протягом 10 років. Напередодні роковин, 15 грудня, на алеї почесних харків’ян міського цвинтаря №2, відбулася панахида. Вшанувати пам’ять покійного прийшли майже три сотні осіб, зокрема нинішнє керівництво міста і близькі та рідні Кернеса. Панахида стала першим публічним заходом, на якому разом зібралися усі його діти:  сини Кирило Кернес та Данило Привалов, пасинок Родіон Гайсинський та донька Софія. Дівчинка разом із матір’ю Ольгою Муравицькою прилетіла до Харкова з Лондона.

Нинішній мер Харкова Ігор Терехов, його заступники, голови районів, директори департаментів мерії, керівники комунальних підприємств, депутати міської та обласної рад, народний депутат Дмитро Шенцев із сином Микитою, екснардеп Євгеній Мураєв та інші поклали квіти на могилу Кернеса. Траурні заходи тривали близько години, публічних промов ніхто не виголошував.

Того ж дня прес-служба міської ради оприлюднила декілька макетів пам’ятника Кернесу, які підготував скульптор Олександр Рідний для встановлення на місці поховання. Ігор Терехов і Кирило Кернес обрали із запропонованих варіантів той, "що найбільше відповідає характеру" покійного міського голови. Рідний уже не вперше працює над скульптурним зображенням Геннадія Кернеса. Він створив меморіальну дошку, яку відкрили на фасаді міськради 23 серпня.

Що стосується інших форм увічнення пам’яті, Терехов пообіцяв не поспішати і докладно вивчити думку харків’ян після того, як емоції вщухнуть.

Урочистостям до Дня міста передувала піар-провокація депутата міськради Анатолія Родзинського, котрий тоді самочинно повісив на міськраду дошку, створену в одній з майстерень з виготовлення надгробків. Але висіла вона там недовго: її оперативно зняли співробітники мерії. Тоді Родзинський дорікав Терехову, що той «не виконав обіцянку» з увічнення пам’яті попередника. Цього разу депутат вирішив "нагадати" про обіцянку встановити пам’ятник. Цього разу спекуляції на пам’яті виглядали вже дещо креативніше. На повноцінний пам’ятник Родзинський витрачатися не став - його роль виконала мініатюрна скульптура, встановлена на одній з металевих конструкцій  у Парку Горького з підписом "Від харків’ян".    

Крім Кернеса, у Харкові знову увічнять професора-славіста Юрія Шевельова. За кошти меценатів відновили меморіальну дошку, знищену у вересні 2013 року "комунальниками" з сокирами. Геннадій Кернес виправдовував тоді демонтаж співпрацею Шевельова з нацистами в часи Другої Світової війни. У 2015 році суд визнав це рішення незаконним, і найближчим часом  дошка, яка виглядає так само як і знищена вісім років тому, має знову з’явитися на фасаді будинку "Саламандра".

Терехов тим часом займається зміцненням власних позицій і здійснює кадрові перестановки, які донедавна здавалися майже неможливими. Лише в грудні було звільнено директора КП "Харківський метрополітен" В’ячеслава Стаматіна, з новим керівником підприємства Андрієм Гармашем контракт підписали на один рік. Минулого тижня свою посаду втратив багаторічний голова адміністрації Московського району міста Олег Товкун, на цю посаду Терехов призначив колишнього керівника КП "Харківміськліфт" Олексія Топчія. Товкун же пішов на пониження, отримавши посаду в одному з департаментів мерії. Через тиждень Терехов уперше публічно прокоментував звільнення, заявивши, що Московський район потребує кардинальних змін, а те, що відбувалося раніше, "не відповідає духу часу". Варто згадати, що в Московському районі результат Терехова на виборах 31 жовтня був одним із найгірших у місті – 48,8%, тоді як у сусідніх Немишлянському та Київському -  51,6% і 50,3% відповідно.

Серед гучних і навіть несподіваних звільнень можна згадати ще й багаторічного керівника департаменту будівництва і дорожнього господарства Володимира Чумакова, який втратив посаду ще в березні, і Семена Сироту – заступника мера і директора департаменту ЖКГ  Терехов звільнив за кілька тижнів до виборів.