Хлопці вже обрали майбутню професію.

Багатство кожної країни чи організації — у її людях. Саме люди творять історію сьогодення. Вони примножують здобутки та створюють майданчик для розвитку. У Національній академії Національної гвардії України навчається безліч особистостей, про яких варто розповісти. Від офіцерів до курсантів — люди зі своєю життєвою історією, поглядами та бажанням вдосконалюватися. До 30-річчя із Дня Національної академії Національної гвардії України відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ познайомив із курсантами гуманітарного факультету Денисом Власовим та Владиславом Рімшею. Їх історії про те, що немає межі досконалості, а улюбленою справою можна займатися навіть тоді, коли сфера твоєї діяльності зовсім далека від цього.   

Денис Власов: "Академія допомогла, по-справжньому, зрозуміти ким я себе бачу"

У його родині всі, починаючи від дідуся та бабусі — військові, причому, як із боку батька, так і матері. Тому, шлях Дениса Власова після школи визначився сам собою — продовжувати військову династію. При тому, що хлопець закінчив школу з мовним нахилом, і після 11 класу успішно склав іспити на отримання диплому, який засвідчує володіння німецькою мовою. Маючи на руках цей диплом, Денис мав можливість із легкістю вступити до будь-якого німецького вишу, але від татових друзів він почув про гуманітарний факультет Академії Нацгвардії. З того моменту, всі питання були вирішені, а вже через декілька місяців батьки-військові раділи сину-курсанту. 

"Академія організувала мене як особистість, дисциплінувала, а також допомогла, по-справжньому, зрозуміти ким я себе бачу та чого хочу в подальшому. Я на високому рівні опанував англійську та німецьку мови, бо впевнений, що збудувати успішну кар’єру без володіння мовами у наш час практично неможливо. А ще, незважаючи на завантаженість, маю можливість займатися улюбленою справою — відеозйомкою".

Так-так, ви не помилилися, саме відеозйомкою. Зараз Денис та ще декілька курсантів займаються підготовкою відео про ветеранів Академії, яке вийде до 30-річчя навчального закладу.

"Для нашої команди це масштабний і незвичний проєкт. У минулому році вперше знімали відеопривітання до Міжнародного жіночого дня, тоді наш креативний підхід всі оцінили. Впевнений, що і з новим проєктом впораємося", — каже курсант.

Ми також віримо словам Дениса Власова, завдяки своєму татові, він познайомився із процесом відеозйомки ще у 12 років. Тоді хлопець допомагав тату зі зйомкою дитячих свят, не дивно, що саме щирість дитячих емоцій викликає  у Дениса найбільш позитивні почуття під час роботи над відео, а також надихає на створення більш серйозних проєктів.

"Під час роботи з відео ти повинен обрати певний ракурс, налаштувати  освітлення, а ще досконало знати техніку з якою працюєш. Більше того, коли спілкуєшся із людьми, потрібно віддавати їм позитивну енергію, і люди обов’язково віддячать вам за позитивний вайб", — розповідає Денис.

У наступному році Денис Власов отримає лейтенантські погони, до цієї мрії він йшов протягом п’яти років. Додатково до цієї мрії, гвардієць має ще одну — після звершення навчання Денис хоче стати прес-офіцером.

"Мені подобається креативити та створювати щось нове, тому хотілося б відкрити Академію з іншого боку для громадськості. Вважаю, що можу зробити багато в цьому напрямку не тільки для навчального закладу, а й для всієї Національної гвардії України", — впевнений хлопець.

Владислав Рімша: "За час навчання в Академії я став більш стриманим та стійким до труднощів"

Його бажання стати військовим розпочалося із шести років. Першими провісниками цього були трішки банальні слова, яким судилося стати пророчими: "Тату, я хочу бути військовим". І промовив їх Владислав Рімша, коли тато, у черговий раз, взяв його до військової частини, де проходив службу. З того моменту пройшло 15 років. Сьогодні Владислав курсант-випускник гуманітарного факультету і отримати офіцерське звання для нього — справа родинної честі. Його тато вже 22 роки проходить службу в Національній гвардії України, пройшло три роки з моменту підписання контракту його мамою, а його прадідусі — учасники Другої світової війни.

"Стати військовим — це було чітке рішення, не тільки через продовження військової династії, але й через стабільність. Одразу розумів, що хочу бути філологом або психологом. Обрав перше і жодного разу не пошкодував. За час навчання в Академії став більш стриманим та стійким до труднощів. Знаковим для мене є й те, що встиг спробувати себе в ролі перекладача під час роботи з канадськими військовими, взяв участь у військовому параді до Дня Незалежності України, а також навчився відеомейкінгу", — розповів курсант.

Знову ж таки, як і наш перший герой, Владислав вирішив поєднувати навчання в Академії з креативною стороною своєї особистості, а вийшло це доволі спонтанно.

"Минулого року викладач попросив зробити відео про характеристику  автомата Калашникова. Раніше я взагалі не мав досвіду роботи зі створення відео, тож почав просто переглядати ролики в YouTube, як правильно працювати з програмою Adobe Premiere Pro", — згадує Владислав.

Вже трохи згодом курсант став більш впевнено почувати себе з камерою під час зйомки, та за ноутбуком, коли відбувався процес відеомонтажу. Владислав Рімша постійно знаходиться у пошуках нових ідей, прагне до розвитку та самовдосконалення, адже мріє стати прес-офіцером.

"Під час роботи над черговим відео, намагаюся розвивати в собі відчуття динаміки. Мені дуже подобається зйомка в русі, захоплюють швидкі переходи. Частенько шукаю ідеї в ТікТоці, адже хочу, щоб створений контент був актуальний не тільки в Академії, але й за її межами. Практика показує, що я на правильному шляху. Головне завдання прес-офіцера — створювати позитивний імідж військової структури, впевнений, що з цим завданням успішно впораюся", — каже хлопець.