Закінчується 50-та доба героїчного спротиву залізобетонного Харкова російській навалі. Сьогодні у місті саджали дерева та грали концерти на руїнах. В області ситуація напружена — продовжуються обстріли, рашисти зайняли ще одну громаду на південному сході.

Харків сьогодні мав відносний перепочинок. Ракети не прилітали, хоча на околицях, як і раніше, "бумкало", втім, обстрілів було менше, ніж напередодні, і великих руйнацій вони не спричинили. 

Інформація про бойові дії у передмістях зараз майже не надходить. Вчора ми чули про певні успіхи наших хлопців на Роганському та Дергачівських напрямках, але без подробиць. Сьогодні вістей з фронту немає, хіба що час від часу наші збивають ворожі розвідувальні безпілотники. Приїздив музикант та волонтер Святослав Вакарчук, привіз тепловізори, бронежилети та інші корисні штуки для наших захисників і, вже за традицією, дав вуличний концерт, цього разу — біля зруйнованого Палацу Праці.

Руйнацій в місті багато. Як казав Ігор Терехов в ефірі національного телемарафону, деякі райони вже неможливо буде відновити. Харків втратив понад 2000 будівель. Втім, відновлювати потруху почали, але, на подив, першим об'єктом реставрації стали не житлові будинки та адміністративні споруди, а храм Жон Мироносиць Московського патріархату. Звісно, відбудувати потрібно буде все, але чому першим номером стала саме ця церква? Не така вже вона й зруйнована, та ще й має досить специфічну історію. У 2013 році початок будівництва супроводжувався масовими акціями протесту проти вирубки скверу. На додачу ще й ініціатором побудови цього храму був російський сенатор та путінський посіпака Олександр Шишкін, за що отримав звання почесного харків'янина, яке потім у нього забрали за відверто антиукраїнську політику. 

На жаль, деякі громади ще не мають жодного шансу розпочати хоча б якесь відновлення. Золочівщина потерпає від рашистів. Окупанти залетіли на гелікоптерах та обстріляли села Одноробівку та Олександрівку. Поранені діти 9 та 11 років. Загалом за 50 днів війни на Харківщині загинули 24 дитини.

Ворожа армія продовжує наступати в Ізюмському напрямку. Борівська громада майже повністю окупована, в селищі на навколишніх селах стоїть російська техніка, колони йдуть з Куп'янська. З 15 тисяч жителів громади половина виїхали, інші ховаються по хатах та сховищах. Біля Ізюму готується велика битва за Донбас, і від її очікування досить тривожно.

Доки на південних кордонах області наростає напруга, харків'яни, користуючись відносною тишею, вийшли на клумби. Війна війною, а весна в Харкові за розкладом. Сьогодні у сквері на площі Свободи висаджували гібіскуси та фруктові дерева, які Харкову прислала пенсіонерка Надія Купренич із Прикарпаття. Жінка почула по телевізору про знищені харківські оранжереї та захотіла допомогти нашій громаді — подарувала власні саджанці. Дуже символічне єднання найвіддаленіших регіонів Україні: є надія, що після війни ми забудемо про умовні протиріччя між "східняками" та "западенцями". Всі ми, українці, маємо те, що єднає нас і відрізняє від ненормального східного сусіда: доки росіяни несуть смерть, ми дбаємо про життя.

А життя завжди перемагає.