Завтра, 27 березня, Міжнародний день театру. Багато харківських акторів буде відзначати його на площі Свободи, бо досі ані знайшли славнозвісні "16,5 тищ" зарплатні, яку начебто отримують, як сказала очільниця Харківської облдержадміністрації Айна Тимчук, ні почули вибачень за цю маячню.

KHARKIV Today публікує з дозволу авторки текст режисерки харківського театру "Арабески" Світлани Олешко про те, чому владі не можна так ставитися до театру, та схожий досвід сусідньої Польщі. 

П’єса «Монолог про найважливіше» польської драматургині Мажени Садохи була написана як реакція на цілком конкретний і реальний досвід. Польська влада грубим некомпетентним втручанням знищила один із найкращих польських театрів. Актори однієї з найсильніших труп роз’їхалися по інших містах. Надзвичайно сильний репертуар було втрачено. Будівля, звісно, залишилася на своєму місці, але новий директор не може дати всьому цьому ради. Збудувати достойний театр важко. Для цього потрібно щонайменше декілька сезонів. А от зруйнувати театр можна швидко й легко. Для українського перекладу Михайлові Барбарі довелося лише замінити пункт Конституції.

Мажена Садоха:

«не буде нічого?

ні але завжди щось буде

те що виживе те й буде

а виживе як відомо найсильніший

і як відомо це буде

не театр не галерея і не філармонія»

3 лютого 2021 року в Харківській обласній держадміністрації відбулися конкурси на посади керівників обласних закладів культури. Відбулися тихо, без скандалів і зайвого розголосу.  В один день було обрано, точніше переобрано на наступний термін, вісім керівників культурних інституцій. Серед них були й директори п’яти обласних театрів. Конкурс декілька разів переносився, про що мало хто знав. На жодну з посад не претендувала більше ніж одна особа. Конкурс без конкурсу відбувся.

Чи знали новообрані керівники, що обласна влада не закладала на їхнє фінансування достатніх коштів? Ймовірно знали, але на конкурс пішли. Хоча проведений у такий спосіб конкурс вже сам по собі був цілком однозначним сигналом і промовисто попереджав, як саме ця влада ставиться до культури, зокрема до театрів. Наступний сигнал від влади (незатвердження на посаді директора театру, який виграв конкурс) прямо говорить: закони і процедури можна порушувати.

Важко визначити, скільки б саме терпіли співробітники театрів невиплати зарплат, якби не публічний виступ голови ХОДА, у якому вона озвучила середню зарплату харківських співробітників театрів у 16500 грн. Це не просто помилка. Це неправдива і маніпулятивна інформація, що поляризує суспільство, озвучена чиновницею високого рангу. Це політика. Пересічний громадянин не знає, скільки отримують грошей у державних театрах, а це часто така ж сама мінімалка, як і в пересічного громадянина, але якщо так говорить чиновниця, то в це можна повірити. Як і в те, що театр – це лише аплодисменти та квіти.

Кількість робочих місць, а насправді – живих людей, які зайняті у восьми обласних закладах культури, така ж, як, наприклад, на машинобудівному заводі ФЕД, що працює на "Укроборонпром". Це близько 1 500 осіб. У них є родини, зобов’язання і їхня професія.

Теперішня очільниця ХОДА, окрім непомірної зарплати співробітників театрів, озвучила також непомірну для області кількість театрів (аж п’ять). Вона хотіла б їх позбутися. Наприклад, передати на утримання місту. Найімовірніше, так і буде, оскільки політична кон’юнктура сприятлива. Вибори міського голови у Харкові мають відбутися 31 жовтня 2021 року. Однак, якщо для харківської області п’ять театрів – це забагато (для порівняння, у Закарпатській – три і ще один міський), то завтра в нас буде «забагато» бібліотек, музеїв, галерей, шкіл, лікарень тощо.

22 березня 2021 року, у понеділок, у свій вихідний день, харківські співробітники театрів вийшли на мирний мітинг-протест під будівлю ХОДА. Попри сумний привід, настрій був піднесений. Здається, вперше театральна спільнота відчула себе таки спільнотою. Незалежні театри масово прийшли підтримати державні театри, що дуже цінно й доводить те, що мова не лише про зарплати. Мова про гідність.

За чутками, дирекція одного державного театру заборонила виходити своїм співробітникам на мітинг, дирекція іншого – «не рекомендувала».

Мажена Садоха:

«це не протест із якоїсь однієї причини

з приводу одного рішення

проти однієї людини

щоб це було зрозуміло

хоча очевидно що трохи так

що теж є зрозуміло

але зрештою це не протест із якоїсь однієї причини

з приводу одного рішення проти однієї людини

передовсім я би хотів сказати

про більшу кількість людей

які протестують разом зі мною

і про більшу кількість людей які є причиною цього протесту

я хочу сказати про занепад та кризу

про війну та відбудову

я хочу сказати

про школи лікарні театри

які є гарантією існування демократії

які є гарантією вільного і контролюючого владу суспільства

бо школи лікарні театри є частиною цього суспільства

школи лікарні театри для цього суспільства тобто для нас усіх»

У листі від 17 березня 2021 року до керівників обласних комунальних підприємств та закладів мистецтва очільниця департаменту культури і туризму ХОДА радить керівникам «оптимізувати» штат, забути про премії, доплати за вислугу років, звання тощо і найголовніше: розрахувати ринкову вартість квитків і, по суті, перейти на самофінансування. Що це означає? Ми не побачимо в державних театрах класику, сучасну українську драматургію, експериментальне чи критичне мистецтво. Гонитва за касою призведе до навали комерційного неякісного продукту. Найкращі фахівці звільняться і підуть із професії. Театральні будівлі будуть повільно розвалюватися і ми їх втратимо. Ми також втратимо глядачів із дуже цінною культурною навичкою «ходити в театр». Це пряме порушення Конституції та створення додаткових штучних бар’єрів у доступі до театру, який мав би утримуватися з коштів платників податків. Громадяни, які працюють у державних театрах, також сплачують податки.

Мажена Садоха:

«я хочу сказати що фінансування театру є також доплатою за квитки

прошу мене почути

фінансування театру це не доплата до наших

дорогих відпусток

це доплата до дешевих квитків

щоб вони надалі були дешеві

і доступні для багатьох

а не для обраних

які легко можуть

витратити тисячу гривень за квиток на особу

я не знаю скільки таких осіб є

які легко можуть витратити 1000 гривень

знаю пару таких які не можуть витратити

я і сам не можу

бо зрештою це бар’єр який не може подолати

частина суспільства яка теж платить податки

а театр існує на гроші платників податків тобто і на гроші тих

які власне не мають вільної тисячі гривень»

Утримування п’яти театрів для Харківської області обходиться значно дешевше, ніж фінансування тих проблем, які спричинить закриття цих театрів. Трактування обласних театрів як зайвого навантаження на бюджет Харківської області є стратегічною, політичною, економічною помилкою.

Театри – це креативний, людський, економічний ресурс, що має великий вплив на ціле суспільство. Особливо в ситуації війни в прикордонній та прифронтовій області. Те, що обласна влада не вміє ефективно використовувати цей ресурс, не є проблемою театрів.

Хоч українські державні театри не є прибутковими підприємствами, кожна гривня, витрачена з бюджету на театр, приносить у той самий бюджет щонайменше три гривні.

Мажена Садоха:

«отже мені йдеться про шанс

про рівноправ’я

про можливість вибору

чи хочу я йти на стадіон чи в театр

чи хочу дивитися телевізор чи театр

зрештою теж на літеру т але якось інакше

звичайно ніхто нікого не примушує

хай кожен вибирає те що хоче вибрати

прошу дуже

тільки хай цей вибір буде

бо без можливості вибору

опускаються руки

що це за світ

єдина полиця з продуктами з конвеєру

єдина колона однаково думаючих голів

я не знаю як я маю це краще пояснити

бо може хтось любить читати книжки

я наприклад люблю

і ходити в театр

я наприклад люблю

і може той хтось такий як я має на це право

бо теж є громадянином

в меншості але однак

з громадянством українським і сплаченими податками»

Що можна зробити? Наприклад, переглянути бюджет не лише виділений на культуру, в якому є очевидні невмотивовані і безсенсовні витрати, але й весь обласний бюджет для пошуку оптимального рішення.

Розробити нові програми співпраці з театрами, що поглиблять зв‘язки з ОТГ та дозволять залучити додаткові кошти.

Наприклад, програма відвідання театрів для сільської молоді та молоді з містечок, де немає стаціонарних театрів. Створити екскурсії по театрах та майстеркласи для таких відвідин, як доповнення до перегляду вистав.

Розробити та втілити програму гастролей для харківських театрів в області, де є відповідні сценічні майданчики. Програма-конкурс може бути профінансована частково місцевими громадами.

Мажена Садоха:

«хочу ще дещо сказати

про вплив культури на розвиток економіки

бо є такий вплив культури

як важливої складової економічного розвитку

про вплив культури на інновації в суспільстві

бо є такий вплив

про вплив культури на надходження до бюджету держави

бо є такі надходження

цілком реальні надходження

бо кожна гривня витрачена з бюджету на театр

приносить у той самий бюджет три гривні

увага ще раз:

вкладаєш у театр гривню

отримуєш для бюджету три гривні

вкладаєш гривню отримуєш три

увага ще раз:

отримуєш три гривні якщо вкладеш гривню

щоб було зрозуміло»

Театр – це завжди соціальна взаємодія. Для відвідання театру завжди треба себе підняти з дивану, вдягтися, скористатися транспортом, купити квиток до театру, комунікувати з друзями за кавою чи вином тощо. Це все витрати, що поповнюють місцевий бюджет. Закриєш театр, що фінансується за гроші платників податків – уріжеш свій же бюджет. Тоді треба думати про будування додаткових тюрем.

Мажена Садоха:

«не знаю як але мушу ще сказати

для чого є культура

і чому варто за неї платити

бо я вважаю що якщо ми утримуємо за гроші платників податків збройні сили

ми також повинні за ці ж гроші утримувати театри

чому?

а з цієї самої причини:

для захисту наших кордонів

для захисту кордонів суверенності і демократії

може хтось знає як це сказати

як це пояснити щоб було зрозуміло?

чи можна збройні сили порівняти з театром?

а власне власне можна»