Всеволод Чебодаєв: Б’ю на сполох із приводу інформаційної безпеки на Харківщині вже давно

Виконавчий директор Міжнародної академії рейтингових технологій і соціології «Золота фортуна» (в минулому – радійник) розповів «ХН» про трансляцію російських мовників у Харківській області, а також ситуацію в регіоні з суспільним радіо.

– Всеволоде, на територію Харківщини безперешкодно «добивають» російські радіостанції. В яких районах області найгірша ситуація?

– Я б’ю на сполох із приводу теми інформаційної безпеки на Харківщині вже давно. Російські радіостанції, які транслюються з Бєлгорода, фактично панують в ефірі прикордонних районів, починаючи із Золочева і закінчуючи Дворічною. Це і Великобурлуцький, і Дергачівський, і Вовчанський райони. У Люботині прекрасно ловляться російські FM-станції і на автоприймач, і на звичайний домашній, а це близько 100 кілометрів від Бєлгорода. Але річ у тому, що ці російські радіостанції прориваються й на північ Харкова. Радіолюбителі повідомляють, що слухають їх, їдучі від кордону аж до Салтівського шосе. Їх краще чути, ніж українські радіостанції, які транслюються з Харкова. На Північній Салтівці люди кажуть, що у квартирах на кімнатну антену зараз вільно ловлять російські теле- і радіоканали – раніше такого не було.

– Тобто росіяни це роблять навмисне?

– Мені здається, так. Іншим чином як це пояснити? Напевно, тому що росіяни збільшують потужність, роблять її вищою, ніж дозволено нормативами. Це, я вважаю, елемент гібридної війни.

– Що треба робити, аби змінити ситуацію, і хто має цим займатися?

– Вплинути на російські служби, які за це відповідають і повинні це контролювати, ми, звісно, не можемо, бо де-факто перебуваємо у стані війни з цією країною. Тому треба робити якусь контрпропаганду. Я не технар, але мені спало на думку: в Харкові є дві «глушилки»: одна – на Салтівці, друга – на Новоселівці. Першою транслюється радіоканал «Люкс-FM», інша належить «Укртелекому» і стоїть мертвим вантажем, не діє. За радянських часів їх використовували для глушіння «буржуйських» голосів. Можливо, їх можна залучити якимось чином і в цій гібридній війні. А, по-друге, треба заповнити ті прогалини в FM-просторі, які зараз є. Перша – це довкола частоти «Радіо Вєсті» (100,5 МГц) – воно було позбавлене ліцензії за численні порушення, і ось поруч із нею на частоті 100,9 зараз вільно приймається з Бєлгорода програма «Мір Бєлогорья» з відповідною пропагандою в новинах.

– Де ще існують прогалини в ефірі?

– На шкалі між 87,5 і 89 МГц. Там у нас транслюється «Русское радио», але більше ніяких українських станцій немає. Також між 89,3 і 90 МГц, між 90,4 і 91,2 МГц. Якби Український державний центр радіочастот (УДЦР) прорахував у цих проміжках частоти для українських станцій, ми б закрили і ці прогалини. І щоб нарешті перемогли на конкурсі не комерційні мовники, як було до Революції гідності, а надали ці частоти каналам державного – тепер суспільного – радіо.

Тим більше існує велика проблема: Харківщина має найгірше покриття в Україні серед інших регіонів сигналом суспільного радіо в доступному FM-діапазоні. Лише у трьох райцентрах – Куп’янську, Ізюмі й Великому Бурлуку – є передавачі «Першого каналу» українського суспільного радіо. Другий канал – «Промінь» – транслюється на ультракоротких хвилях у Харкові, цей діапазон недоступний через відсутність радіоприймачів із ним, а третій канал «Культура» – тільки в Ізюмі на тому ж недоступному слухачеві діапазоні.

– Тобто радіо як інструмент боротьби в гібридній війні поки що не розглядається?

– Вийшло так, що наш прифронтовий, прикордонний регіон дещо випав з поля зору відповідних органів у цьому плані. Останньому складу Національної ради телебачення і радіомовлення треба віддати належне, вони дуже багато зробили для поширення українського радіо на Донбасі. Наші й окуповані території щільно покриті сигналом, у тому числі суспільного радіо. Така ж ситуація в Херсонській області, Криму, в інших областях України, але до Харківщині ще не дійшли.

– Що зараз потрібно харківським слухачам: українська музика, аналітичні програми чи, може, необхідно відроджувати такий жанр, як радіоспектакль?

– Розважальними і музичними радіостанціями наш ефірний простір перенасичений, їх більше ніж достатньо. Усі радіо крутять зараз українську музику після прийняття відповідного закону, дають коротенькі новини. Але бракує саме розмовного, жанрового, аналітичного радіо. А найприкріше, що відсутні головні радіоканали країни. Скажімо, радіо «Культура» – це якраз той канал, який пропагує духовність, культуру. Там є радіовистави, читання, детективи, літературні твори, класична музика. Він транслюється тільки в Ізюмі на недоступних хвилях. «Промінь» – канал для молоді, теж у нас не чують у ФМ. Ну і «Перший канал» із освітніми, аналітичними, розвивальними, інформаційними програмами фактично доступний лише у трьох районах області. Дротова мережа, де він транслюється, практично вмерла, тож треба орієнтуватись на FM-простір і, нарешті, вкрити сигналом суспільного. А чому б не увімкнути у прифронтовому регіоні радіостанцію Міноборони «Армія ФМ»?