Наша історія — це історія майже кожної луганської родини

2 августа 18:41
Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5
Загрузка...

Почитав коментарі під попреднім постом про ГПУ. Дякую за бурхливі реакції, лексичні полюції і за відверте безглуздя теж дякую. А тепер послухайте мене, добрі всезнаючі люди.

Влітку 2014-го моя трирічна племінниця знала, що треба бігти ховатись у підвал, коли починалася артилерійська канонада. Мого сина вивозили з міста окружними залізничними шляхами, щоб запобігти зайвій перевірці документів на дорозі, бо він — син ворога «луганського народу». Мій батько поранений мінометним осколком. Моя мама досі не може прийти в себе і третій рік поспіль бореться з нервовими розладами та серцево-судинними захворюваннями. Чоловік моєї рідної сестри відсидів «на ізбушкє», переживши нелюдські знущання і віддавши автівку за звільнення (КІА Сeed 2008-го року, кому цікаво, ви ж такі прискіпливі).

Наша історія — це історія майже кожної луганської родини, яка втратила все через потвору, яка вчора врешті-решт отримала 60 діб СІЗО саме за злочини проти держави, бо саме вона вигадала неіснуючий «луганський народ», підгодувала грошима «русскую весну», вдихнула життя у голема «луганської республіки» і запросила на Луганщину осатанілий «братський народ».

Тож не гнівіть Бога. Ви знаєте мене давно. Я дуже далекий від компліментарності і не плекаю жодних ілюзій щодо нашої влади. Але й не подякувати людям за роботу я не можу. Невдячність — це дуже погана риса. Занепадництво — ще гірша. Єфремови саме на них і розраховують.

Хроники государственного идиотизма В Анкаре задержали 100 врачей
Перейти на главную страницу 2day.kh.ua Перейти на 2day Авторы
Комментариев: 0