волонтер
04 июня, 2019 - 18:05

Хто вбив п’ятирічного Кирила

П’ятирічного Кирила Тлявова вбили дві п’яні морди, яким заманулось просто постріляти у населеному пункті.

П’яні морди за якимось дивним збігом (закономірністю?) були поліцейськими.

Цитати дивують (якщо когось вони дійсно дивують):

- «У 2015 році під час реформи МВС був звільнений, а потім призначений командиром відділення роти особливого призначення №1 в Києві.»

- «У 2016 році був звільнений з поліції за невідповідність, а вже на наступний день відновлено рішенням Окружного адмінсуду Києва. Повернувся працювати патрульним в Київську область.»

Був звільнений, потім поновлено.

Було звільнено за невідповідністю, відновлено наступного дня.

Оці, хто відновляв та призначав, перекреслюючи реформу МВС – вони вбили п’ятирічного Кирила Тлявова. Вони вбили хлопчика у 15-му та 16-му роках, просто їх постріл долетів лише зараз.

... У мене є товариш, справжній волонтер. Йому не треба ні слави, ні нагород, він просто працює волонтером. Він за ці роки перекантував на фронт і на людей бідних, хворих, вмираючих, шалені потоки грошей. І я не знаю чеснішого волонтера в Україні.

- Ой не треба мені оце про Катю Гандзюк. Ми занадто добре знаємо, ким і чим вона була. Ти ще про Ноздровську згадай. – сказав мені якось мій товариш, скептично хмикнувши.

Я трохи отетеріла. Власне, це була відповідь на моє питання, чому мій товариш нічого і ніколи не сказав про брутальну смерть Каті Гандзюк, чому ніколи не був на мітингах з вимогами розслідування цієї смерті. Бо мій товариш так-то по мітингах аж бігом. За Томос там, чи кава на Майдані, чи ще за щось подібне…

Я зрозуміла, звичайно, що у мого товариша були якісь терки з покійною, але товариш мій був живим, а Катя вже мертвою, тому слова прозвучали якось цинічненько.

- Гандзюк та Ноздровська вмерли страшними смертями. Невже це не лякає? – лише спромоглась я видати.

- Ой, я тебе умоляю. Давай, я тобі розкажу, скільки людей в Україні вмирає страшними смертями? – відповіли мені.

Ну, тобто – «ці жінки були нехорошими, вони мені не подобались, тому і правильно, що їхні смерті не розслідуються» - так я трактувала цю розмову. А як її ще можна трактувати?

Ну, тобто – «ми живемо у правовому полі, так. Але не для всіх. Оці, кого ми вважаємо поганими, на них це поле не розповсюджується» - ще й так я трактувала ці слова, а як їх ще можна трактувати?

Ці слова було сказано десь півроку тому, і рикошет від куль цих слів вбив п’ятирічного Кирила Тлявова. Просто цей рикошет долетів лише зараз.

... Я знаю одного волонтера.

Це найкращий у світі волонтер. Це просто свята людина, і я не перебільшую ні краплі.

У день, коли фейсбук гудів, обурюючись екс-беркутівським «Лєжать, бандера!» - ця свята людина запросила на свій захід (досить розпіарений захід) відомого піараста від поліції.

В день, коли люди збирались виходити на протести проти чергового свавілля нашої вкрай «реформованої» поліції – свята людина рішуче провела тонку блакитну лінію, тим самим заявивши про свою підтримку поліцейських дій.

Чи підтримувала свята людина насправді оце «Лєжать, бандера!». Ні, не думаю. Думаю, ця людина у той день думала лише про гроші для свого проекту. Проекту, який допоможе ще певній кількості людей, які потребують допомоги. Проекту, для участі в якому й запрошувались відомі особи.

Але оте запрошення «тонкої блакитної лінії» в день, коли країна обурювалась екс-беркутівським «Лєжать, бандера!» - вистрілило, попало в ціль і вбило п’ятирічного Кирила Тлявова. Просто цей постріл долетів лише зараз.

Я не пам’ятаю свою позицію щодо вбивства неповнолітнього пасажира автомобіля поліцейським Олійником. От не пам’ятаю, вибачте. Але я чітко пам’ятаю, що я НЕ виходила тоді на площі Києва на знак підтримки цього полісмена. Інші виходили. Виходили люди, закохані у свою нову патрульну поліцію. Ну, що ж, вони люди як люди. Вони зазвичай і люблять, і ненавидять однаково бурхливо.

Але.

Є чіткі правила поводження зі зброєю. І коли поліцейський розпочинає стрільбу на вулицях міста, і коли в результаті цієї стрільби гине не переслідуваний, а невинний, до того ж неповнолітній – виходити на площі за підтримки цього полісмена, мабуть, було занадто легковажно.

Втім, кожен вирішує такі питання для себе сам.

Полісмен, кажуть, лишився працювати в поліції і далі. Його колеги зробили висновок щодо можливостей своєї зброї і щодо відсутності покарання. І – всі разом вбили п’ятирічного Кирила Тлявова. Так, разом з вами, з тими, хто виходив з гаслами підтримки цього поліцейського.

Мені жаль говорити це вам. Так, ви виходили не стільки за поліцейського, скільки проти п’яних мажорів. Бо п’яні мажори – однозначно вороги пасіонаріїв. Бо як можна їх виправдовувати, так?

Але ви теж вбили п’ятирічного хлопчика. Тоді, три роки тому. Просто цей постріл долетів лише зараз.

Коли поліція пов’язала табір під ВР, коли розтягували людей, кого у автозаки, кого до лікарень, коли камери показували нам розбиті голови фронтовиків, і самих тих скривавлених фронтовиків, поставлених на коліна – тут теж люди реагували по-різному. Мені здалось, що більшість кричала:

- Ага, вони за Саакашвілі, так їм і треба!

А я не могла зрозуміти, яка різниця, за кого вони – та нехай хоч за Тимошенко. Але бити людей, які НЕ загрожують суспільству своїми діями, не можна. НЕ можна, якщо ми живемо у демократичній державі.

(Гусар Котецький, молчать, один випадок пам’ятаю на своїй совісті, він спірний)

Тоді і саме тоді поліція щупала суспільство на тему – пройде таке чи ні? Обуриться суспільство зашкальною й зашквареною роботою поліції?

Ні, не обурилось. Бо ми не за Саакашвілі, тому тих, хто за нього, бити можна.

Суспільство. Ти можеш не повірити – але тоді і саме тоді ти вбило п’ятирічного Кирила Тлявова. Просто той постріл долетів лише зараз.

… ви зрозуміли, про що я власне. Я говорю про подвійні стандарти.

Ці наші і хороші – їх бити і вбивати не можна.

Ті погані і вони не наші – отже, з ними можна робити що хочеш.

А так не піде. Так неможливо у правовій державі – а саме правовою державою нам конче необхідно стати. Бо інакше гаплик. Бо не пройде жодна реформа. Вона й не зможе пройти, доки суспільство мислить оцими категоріями:

- Оці погані і не наші. Їх бити можна.

Хто захищав п’ятирічного Кирила Тлявова?

Його захищали ті, хто пішов працювати у комісіях люстрації МВС. Я знаю про Солошенко і про Сініцина, все. От бачте, я навіть не пам’ятаю, хто ще був у тих комісіях. Я не пішла туди працювати, з різних причин – отже, я і не захищала п’ятирічного Кирила Тлявова.

А потім було так.

Ті, хто пішов працювати над люстрацією поліції, швидко зламались. І пішли з тих комісій. Бо неможливо дивитись, як люстровані, ті, кому заборонено працювати в поліції – тут же повертаються назад, відновившись через суд.

Що ж, ці судді теж вбили п’ятирічного Кирила Тлявова.

І знаєте – ми можемо скільки завгодно битись на фронтах. За наших дітей, за дітей, що лишились на окупованих територіях. Але поки ми не захистимо наших дітей тут, в тилу, всередині країни – ми хай хоч здохни, б’ючи себе п’ятою в груди – але не можемо вважатись правовою державою.

Авакова у відставку. Це однозначно, але цього мало.

Лишаються суди.

Лишається прокуратура.

І головне – лишаються наші з вами подвійні стандарти. Вони лише у наших головах, тож справитись з ними можемо лише ми самі.

а поки що:

- П’яний мажор летів по Києву, його потрібно було зупинити…

- Катя Гандзюк була поганою і вона мені не подобалась, ти ще Ноздровську згадай, чого за них оце голос рвати…

- Тонкая голубая лінія… (аплодисменти в залі)

- Не знаю я, які там були фронтовики, і взагалі, вони стояли за Саакашвілі, значить, правильно, їм дали по голові, ти що, за Саакашвілі????????

- Лєжать, Бандера!

… лясь!

вилетіла куля.

Чия вона цього разу?

Оригінал: Діана Макарова / Facebook

Простой текст

  • HTML-теги не обрабатываются и показываются как обычный текст
  • Строки и абзацы переносятся автоматически.
  • Адреса веб-страниц и email-адреса преобразовываются в ссылки автоматически.