Роман Семенуха: Пенсійна реформа – це питання не лише діючих пенсіонерів, а насамперед майбутніх поколінь

5 июня 14:43
Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 5,00(1)
Загрузка...

Фото: Константин Чегринский / KHARKIV Today

Пенсійна реформа від Володимира Гройсмана – найобговорюваніша тема останніх тижнів. Однак уряд не дуже прагне суспільного обговорення: громадськості так і не показали чіткі розрахунки, а парламентарі й досі не бачили текст такого важливого законопроекту. Народний депутат від фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» Роман Семенуха в інтерв’ю «ХН» розповів про загрози майбутньої реформи, які можуть критися за гучними заявами уряду.

«Трудове життя буде обнульоване до соціального мінімуму»

– Пане Романе, чому досі уряд не оприлюднює законопроект про пенсійну реформу? Кажуть, що його бажано прийняти до середини липня, аби вже восени запрацювала нова система. Але конкретики щодо розрахунків немає.

– Для початку слід сказати, що на сьогодні навіть драфту законопроекту про пенсійну реформу немає. Тому всі подальші висновки – це або рефлексії на «слайди» Гройсмана, або припущення. Почну з цифр. Станом на 1 січня 2017 року мінімальна пенсія в Україні становить 1247 гривень, з 1 травня – 1312 гривень. Проте на прийом до мене часто приходять люди з питанням: «Синку, як мені вижити на пенсію в 900–1000 гривень?». Тобто складається абсурдна ситуація: чимало людей отримують пенсію, меншу за мінімальну. Із урахуванням того, що держава щороку підвищує мінімальну пенсію, Пенсійний фонд мав би перерахувати виплати тим українцям, які отримують близько 900 гривень. Однак одне із зобов’язань України перед МВФ – це якраз і не перераховувати пенсії! То що робитиме уряд у такій ситуації? Відповіді не маємо.

Наступне питання. Сьогодні вік чоловіків для виходу на пенсію в Україні становить 60 років, а для жінок – 58,5. Нагадаю, що 2011 року парламент проголосував за поетапне підвищення пенсійного віку для жінок від 55 до 60 років, яке розтягнуто в часі з 2011 до 2021 року з кроком у півроку. Коли ми чуємо від прем’єр-міністра, що реформа не передбачає підвищення пенсійного віку, виникає питання: а чи не буде ця ВР разом із Кабміном ініціювати втручання в чинний закон (це 26 стаття Закону «Про обов’язкове пенсійне страхування»), де вже закладене поетапне підвищення пенсійного віку для жінок? Відповіді на це питання теж поки не чути.

– З огляду на озвучену інформацію про нововведення, що саме може глобально змінитися в пенсійній системі країни?

– Уряд все ж обіцяє перерахувати пенсії тим людям, які отримують на руки суму, меншу за мінімальну. Передбачене скасування знижувального коефіцієнта для працюючих пенсіонерів (15-відсотковий податок). Анонсують винесення усіх видатків на спецпенсії (отримують судді, працівники СБУ та МВС – прим. «ХН»), соцвиплати тощо в окремі статті бюджету, тобто поза межами видаткової частини Пенсійного фонду. А ось далі нам пропонують дуже неоднозначні новації. Йдеться про те, що за наявності 25 років трудового стажу людина зможе піти на пенсію у 60 років. А якщо цього стажу не буде? Що це означає? Виходить так: якщо у вас менше 25, але більше 15 років стажу, вам пропонують вийти на пенсію у 63 роки і це стає обов’язковою вимогою. Якщо ж ви досягаєте 60-річного віку, але не маєте необхідного стажу 25 років, отримуєте право обирати: або працювати далі, або докупити необхідну тривалість трудового стажу, але не більше п’яти. Вартість одного року на сьогодні становить 16 896 гривень.

Проте що робити тим, у кого таких сум немає? Фактично все їхнє трудове життя не мало сенсу. Воно буде обнульоване до соціального мінімуму.

Чи є такі пропозиції щодо стажу підвищенням пенсійного віку? Так! Чи це справедливо? Однозначно ні. Адже середня тривалість життя чоловіків в Україні, за статистикою, становить 64 роки, жінок – 68 років. Тобто більшість чоловіків взагалі не до живуть до моменту, коли матимуть право на пенсію.

unnamed (3)

«Не готові до аудиту»

<текст>– Чи вживають якихось кроків щодо створення Єдиного пенсійного реєстру? Адже верифікації людей, які отримують пенсії, не було. За попередніми підрахунками, серед пенсіонерів може бути до мільйона «мертвих душ».

– Базова річ, яка мала передувати будь-якій пенсійній реформі, – це публічний аудит Пенсійного фонду західною компанією, що дало б можливість провести верифікацію та створити Єдиний національний реєстр усіх отримувачів соціальних виплат, а не лише пенсіонерів (субсидії, соціальна допомога тощо). Таким чином удалося б винищити явище «мертвих душ» і припинити «пенсійний туризм». Також аудит дав би можливість показати, хто саме в Україні отримує спецпенсії. Я думаю, що оприлюднення цих даних шокувало б багатьох. Також необхідне і зменшення витрат на адміністрування ПФУ, яке сьогодні коштує платникам податків близько 3 мільярдів гривень щороку. На жаль, ми не бачимо жодних ознак того, що уряд готовий до кардинальних змін: ані до аудиту, ані до верифікації, ані до створення єдиного реєстру.

– У реформі, про яку говорив Володимир Гройсман, ніяк не відображено накопичувальну систему. Чому?

– Тому що ефект від запровадження повноцінного другого рівня пенсійної системи (обов’язковий накопичувальний рівень) буде відчутний для людей як мінімум через 8–10 років. Однак ніхто в країні настільки стратегічно не думає. Будь-який чиновник, приходячи в уряд, хоче додати людям до пенсії по 200–300 гривень. Він сподівається, що цей крок асоціюватиметься саме з ним.

– Чи правильно я розумію, що всі нововведення Гройсмана стосуватимуться здебільшого сучасних пенсіонерів?

– Так і є. Зверніть увагу на будь-які ролики про пенсійну реформу: показують бабцю на базарі, яка рахує копійки. Це як мінімум популістично і непрофесійно. Адже пенсійна реформа зобов’язана вирішити в тому числі проблеми тих, кому сьогодні по 25 – 35 – 45 років. І насправді мені б дуже хотілося, аби Володимир Борисович Гройсман увійшов в історію як прем’єр-міністр, який провів пенсійну реформу і дав надію генерації українців 25+. Але для цього спочатку людям чесно і відверто треба сказати, що сьогодні солідарна система, якщо навіть ми з вами її фантастично «поремонтуємо», може покрити тільки мінімальний соціальний рівень. А гідну пенсію здатна забезпечити тільки система додаткових, несолідарних заощаджень. Що потрібно, щоб запрацював другий, третій рівні, окрім політичної волі? Це лібералізація валютного ринку, створення запобіжників з боку держави для того, щоб всі відрахування не «з’їла»  інфляція, девальвація. Також уряд має стабілізувати ситуацію у фінансово-банківському секторі. Мають бути покарані безвідповідальні власники українських банків.

«Надбавка за рахунок майбутніх поколінь»

В Україні є чимало людей, у яких реальний стаж роботи набагато більший за офіційний. Як бути з ними?

– Так, сьогодні на пенсію виходять люди, у яких основний трудовий період припав на 90-ті роки – час падіння економіки й тотальної бідності. Такі українці виїжджали за кордон на заробітки та йшли торгувати на ринки не від хорошого життя. Звісно, ніхто офіційно їх не оформляв. На мою думку, якщо держава закриває очі на цих людей, говорячи, що вони працювали на себе і тоді була якась інша Україна, то це як мінімум безвідповідально.

– Чому зараз людина, у якої 38 років трудового стажу (працювала на заводі ім. Малишева) отримує таку ж саму мінімальну пенсію, як і людина, яка відпрацювала лише 15 років? Що це за пенсійне законодавство, яке зрівняло всіх?

– Тут є лише одна відповідь: не буде сьогодні гідної пенсії у тих, хто працював усе життя. Солідарна система передбачає «зрівнялівку», бо весь ваш трудовий стаж прив’язаний до середньої заробітної плати в державі. Що стосується озвученого підвищення пенсій, то виникає питання: а звідки гроші? Дефіцит ПФУ – 142 мільярди гривень. Через збільшення мінімальної зарплати з 1 січня за перший квартал фонд отримав додаткових 7 мільярдів. Орієнтовно до кінця року надлишок становитиме від 32 до 37 мільярдів гривень. Це дозволить накинути 200–300 гривень сучасним пенсіонерам і компенсувати 15-відсотковий податок пенсіонерів, які працюють. А далі? Гройсман насправді не відповідає на пряме питання, у який термін  можна звести до нуля дефіцит Пенсійного фонду і за чий рахунок бенкет. Хоча тут усе зрозуміло. За рахунок нас із вами – сьогоднішніх платників податків. Але рано чи пізно ми маємо зрозуміти, що пенсійна реформа – це не тільки питання дійсних пенсіонерів, це насамперед питання майбутніх поколінь. Іншими словами, осучаснення пенсій – це дуже добре. Проте пенсійна реформа, в першу чергу, має відповісти на головне питання: як забезпечити гідну пенсію тим, кому зараз 25 – 35 – 45 років.

unnamed (2)

В Харькове выбрали лучших детей-управленцев Украинские ватерполисты попали в «группу смерти» финала Евро-2017
Перейти на главную страницу 2day.kh.ua Перейти на 2day Авторы
Комментариев: 0