Про що мовчить Гройсман або пенсійна реформа по-українськи?

24 мая 10:59
Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 4,00(1)
Загрузка...
семенуха (2)
народный депутат Украины

Пенсійна реформа — найболючіша з усіх, адже стосується кожного громадянина України, яка вимагає публічного, серйозного обговорення. На жаль, сьогодні презентація пенсійної реформи Урядом країни більше нагадує піар-кампанію з анонсами, нарисами та телевізійною рекламою в підтримку. Суті реформи окрім Уряду не знає ніхто. І це велике питання: чому Прем’єр-міністр країни робить з реформи таємницю?

Якщо акцентувати увагу на суті презентованого проекту, за своїми ознаками він далекий від поняття «реформа». На спеціально розробленому сайті продемонстровані головні тези:

— осучаснення пенсій;

— правила призначення пенсій;

— компенсація страхового стажу;

— соціальні виплати пенсійного фонду;

— пенсії для працівників зі шкідливими умовами праці.

Кожна теза має короткі пояснення, та давайте розберемось, що насправді означатиме Пенсійна реформа Уряду Гройсмана для кожного українця та держави в цілому. Почнемо з того, що реформа не має жодних довгострокових розрахунків. Вона зроблена «з сьогодні на сьогодні», і не передбачає наслідків на «завтра» або ці наслідки є сенс приховувати. Європейські колеги, впроваджуючи пенсійну реформу у своїх державах, користуються послугами актуаріїв. Це — цілий інститут професіоналів, які роблять довгострокові (на 30-50 років) економічні та демографічні розрахунки, формують методології та перераховують усі страхові ризики, пов’язані з впровадженням реформи.

Пенсійна реформа, презентована Урядом Гройсмана, має досить туманні розрахунки навіть на найближчі 3-5 років.

Актуальні цифри для загального розуміння демонструють, що цьогорічний бюджет ПФУ — 284 мільярди гривень. 141 мільярд — це бюджетні кошти держави, тобто — дефіцит, якого фонду не вистачає з власних надходжень. Сума виплат пенсій за віком складає 190 мільярдів гривень, адміністрування ПФУ обходиться в 3 мільярди гривень та 90 мільярдів гривень являють собою соціальні виплати та спецпенсії.

Реальна карта змін за впровадження Пенсійної реформи Уряду Гройсмана виглядає сумнівною.

Які зміни очікують на людей, що вже сьогодні знаходяться на пенсії?

В презентації реформи це названо терміном «осучаснення». 8 з 12,5 млн пенсіонерів отримають підвищення пенсії. Про те, що воно буде одноразовим, Уряд мовчить. Тобто, фактично, відбудеться видача «живих грошей», але ці пенсії на довгі роки законсервуються на цій відмітці, адже на постійне підвищення грошей не вистачить. На одноразовий зріст буде витрачено 30,6 млрд грн.

Які зміни очікують на майбутніх пенсіонерів?

Підвищення пенсійного віку та жебрацтво за нестачі страхового стажу. Коли люди почули про вимогу Міжнародного валютного фонду з підвищення пенсійного віку, це викликало обурення суспільства. Український Уряд запевнив, що є засоби обійти цю вимогу. А тепер по факту — МВФ пропонував хоч і не дуже соціальний, але чесний варіант розвитку подій: пряме підвищення віку виходу на пенсію. Уряд Гройсмана в свою чергу вводить українців в оману, кажучи, що ніякого підвищення не буде. Та це впровадження все ж завуальовано в його пропозиції. Для того, щоб зараз піти на пенсію в 60 років, треба буде мати страховий стаж 25 років, в 63 — від 15 до 25 років, за наявності 15 років страхового стажу, людина зможе піти на пенсію після 65 років. Це при тому, що величезна кількість українців сьогодні взагалі не доживає до цього віку! За демографічними показниками, загальна кількість чоловіків в Україні трошки більша за 20 мільйонів, а чоловіків віком старше 65 років — 2,3 мільйони.

До 2028 року планується збільшення обов’язкового страхового стажу до 35 років. Пенсіонери, чий страховий стаж буде нижчим за 15 років, матимуть три виходи з ситуації: працювати до тих пір, поки не накопичиться стаж, докупити стаж (купівля лімітована лише 5 роками, вартість неймовірна, в цінах 2017 року — це 84 480 грн за 5 років, 16 896 грн за рік, планується подорожчання в залежності від зростання мінімальної заробітної плати) або ж взагалі залишитись без пенсійного забезпечення, отримуючи мізерну соціальну допомогу від держави.

В 2016 році людей, що не мають 15-річного страхового стажу, було 66,5 тисяч. Бізнес іде в тінь. Які прогнози щодо кількості таких людей на завтра? Через 5 років? Через 20? Ці питання без відповіді — одна із граней відсутності довгострокових розрахунків у реформі Кабміну.

Сміливо можна прогнозувати підвищення оподаткування. Адже, окрім податків, за умови відсутності впровадження рівнів накопичення, до бюджету не поступатиме ніяких інших значних надходжень. ЄСВ, який зараз дає приріст за рахунок підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн, зросте до якоїсь відмітки, після чого зафіксується. Економіка не виходить з тіньового сектору, кількість робочих місць не зростає, тільки за перші місяці поточного року припинили свою діяльність майже 200 000 ФОПів. Тож, того приросту надходжень від ЄСВ, що є сьогодні, вистачить лише на одноразове підвищення пенсій 8 мільйонам людей у вигляді індексації.

Зняття 15% оподаткування для працюючих пенсіонерів — точкова дія, але ж майже не єдиний плюс цієї презентованої реформи. Це треба зробити, незважаючи на те, чи буде впроваджена реформа Гройсмана, чи ні, бо оподаткування працюючих пенсіонерів — ганебне явище!

Які зміни очікують на український бюджет?

Уряд Гройсмана пропонує перекласти навантаження із соціальних виплат на окрему статтю державного бюджету. Це — правильний крок, що призведе до фінансового розвантаження ПФУ. За розрахунками експертів, сума спецпенсій та соціальних виплат, що не мають стосунку до виплати пенсій за віком, сягає 90 мільярдів гривень. Та у презентації і цифра, про яку йдеться, і чітка розбивка по соціальним виплатам, які маються на увазі, відсутня. Тож, порахувати, на скільки скоротиться дефіцит за впровадженням цього пункту реформи Гройсмана, не виявляється можливим.

Також не зрозуміло, чи планує Прем’єр перерозподіл ЄСВ, тобто 22% внеску 12,8 млн працюючих людей, які забезпечують сьогодні 12,5 млн існуючих пенсіонерів. Запланована сума надходжень ЄСВ у 2017 році — 136 мільярдів гривень. Але 18 мільярдів гривень підуть до Фонду страхування від нещасних випадків та втрати працездатності, а 10,5 мільярдів — до Фонду з безробіття. Оскільки обидва ці фонди керуються тріадами, а не напряму державою, верифікувати виплати та статті витрат цих фондів вкрай важко. Тим часом в оприлюднених пропозиціях Уряду Гройсмана немає жодних тез щодо роботи з цими установами, а вони забирають 28,5 мільярдів гривень надходжень ЄСВ.

Навіть за умови розвантаження ПФУ від спецпенсій, бездефіцитним бюджет ПФУ не стане. Борг перед пенсіонерами буде тільки зростати за причини осучаснених пенсій, а нових механізмів поповнення бюджету немає, окрім джерел оподаткування. Впровадження накопичувальних рівнів презентована реформа не передбачає. В ефірі одного з українських телеканалів Володимир Гройсман пообіцяв, що визначить та задокументує дату впровадження другого рівня пенсійного забезпечення, але ж подивимось реально. Реформа не передбачає цієї концепції взагалі. Немає ані регулятора системи, ані думок щодо запобігання шахрайству в секторі (наприклад, нові норми перевірки акціонерів фінансових та страхових установ, що обслуговуватимуть другий рівень), немає системи гарантування збереження накопичень. Тож, за час правління Уряду Гройсмана другий рівень пенсійного забезпечення навряд запрацює взагалі. Презентація реформи містить в собі термін «накопичувальний фонд», але як елемент системи накопичувального рівня його взагалі не можна розглядати.

Йдеться про створення окремого фонду при ПФУ для підвищеного ЄСВ, впровадженого для окремих компаній. З 01.01.2019 роботодавці зі шкідливими умовами праці будуть сплачувати підвищений ЄСВ — на 15% та на 7%. Але ж за людьми в цьому фонді не буде закріплено право власності на ці гроші, тож які це накопичення?

Концепція довгострокової пенсійної реформи, яка має бути впроваджена в Україні, повинна містити в собі наступні чинники:

— розвантаження бюджету ПФУ, за фондом має бути закріплена тільки функція виплат пенсій за віком. Скорочення витрат на адміністрування фонду за рахунок оптимізації функціоналу;

— верифікація всіх виплат, що проводить ПФУ, Фонд з безробіття та Фонд страхування від нещасних випадків та втрати працездатності;

— перерозподіл частини ПДФО (18% податок, що сплачує кожна працююча людина) до бюджету ПФУ;

— збільшення на державному рівні кількості робочих місць;

— впровадження другого та третього рівня пенсійного забезпечення, що являють собою накопичувальні системи. В майбутньому це сформує основну дохідну частину бюджету ПФУ.

Та є два найважливіші чинники, без яких реформування української системи пенсійного забезпечення просто неможливе. Перше: потрібен публічний аудит структури та роботи ПФУ. Виконавцем цього аудиту має бути виключно західна авторитетна компанія. Дефіцит ПФУ (141 мільярд гривень) — це сьогодні найбільша діра, утворена в бюджеті. Якщо аудитом займеться вітчизняна компанія, яка не дорожить своєю репутацією, це буде безглуздо і не ефективно.

Друге: потрібне створення національного реєстру усіх одержувачів соціальних виплат, в тому числі — пенсій. Це значно зменшить витрати на адміністрування ПФУ, які сьогодні складають 3 мільярди гривень, допоможе побороти ганебне явище «мертвих душ» та пенсійного туризму з ОРДЛО, а також покаже, хто і які спецпенсії отримує.

Пенсійна реформа Уряду Гройсмана — це навіть не реставрація солідарної системи, не кажучи про реформування всього сектору. Він пропонує людям живі гроші, зосереджені в одноразовій виплаті та ігри з оподаткуванням. Чи узгоджена така реформа з МВФ? Є думка, що ні. До того ж, є надія, що представники Міжнародного валютного фонду зможуть відрізнити кроки реформування від передвиборчих політичних лозунгів.

По області можна буде проїхати? Если бы президент был искренним
Перейти на главную страницу 2day.kh.ua Перейти на 2day Авторы
Комментариев: 0