Для України готують черговий сценарій пацифікації

Кожен український політик, включно з Президентом України, (за винятком щиро опозиційного до української держави блоку) з усіх трибун і телеекранів натхненно розповідають про оборону від російського агресора, його злочини і підтримку українських солдатів.

Проте єдиний закон насьогодні, де є згадка про те, що Росія окупувала не лише Крим, але й частини Донеччини та Луганщини – це перехідні положення Податкового кодексу України.

Парламент впродовж двох років саботує прийняття закону що покладає відповідальність на Росію за окупацію частини території України та її наслідки, забороняє торгівлю з окупованими територіями, закріплює факт російської збройної агресії, чим захищає солдат від звинувачень у війні проти власного народу. Так само Президент саботує свій конституційний обов’язок прийняти рішення про застосування Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України (пункт 19 ст. 106), що ставить кожного солдата, який нас захищав під загрозу кримінального переслідування, як це сталося з Віталієм Марківим.

Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони відхилив проект Закону 6400 «Про тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України». Тарас Пастух був єдиним депутатом, який проголосував «за». Це супроводжувалося щирим зізнанням голови комітету: «я ніколи не визнаю ці території окупованими». Тобто комітет, який має опікуватися безпекою та обороною України, суголосно з Росією заперечує окупацію частини української території Росією, і підтверджує російські тези про те, що «іхтамнєт», що Україна обороняється від міфічних «терористів», «шахтарів» та «металургів».

Це рішення прийняте на тлі активного обговорення ніким не баченого законопроекту про так звану «реінтеграцію» і пропозицією Путіна ввести на Донбас «миротворчу місію». При цьому ніхто не згадує, що цю пропозицію ще в квітні 2015 року надіслав до ООН Президент України.

Але хто і кого повинен мирити?

Передовсім, рішення про застосування миротворчих місій приймає Рада Безпеки ООН, яка відмовляється визнати участь Росії у війні в Україні. Бо Росія є членом Ради безпеки ООН і має право вето. І саме тому Рада Безпеки ООН пришле виключно тих «миротворців», які будуть погоджені з Росією. Україна не матиме жодного впливу на конфігурацію «миротворців».

В ООН немає своїх збройних сил. Тому миротворчі місії формуються зі збройних сил країн-членів ООН, які надають їх добровільно. Чи треба пояснювати з якої країни чи її сателітів буде більшість «добровольців-миротворців» прикритих блакитними шоломами ООН?

Далі питання - кого будуть мирити російські «миротворці», якщо Україна не визнає Росію відповідальною за окупацію? Україну з «ДНР/ЛНР»?

Зрештою, не варто мати ілюзій: миротворці – це не союзники, які допоможуть нам звільнити окуповані території. Навпаки, прихід миротворців означає, що держава відмовляється від своєї функції оборони і збройного захисту, і завданням миротворців є роззброєння обох сторін.

А тепер уявімо, що дібрані Росією «миротворці» заходять на територію України та розпочинають роззброєння української армії? Якою буде реакція наших солдатів? Історія застосування миротворчого контингенту має достатньо прикладів, коли «миротворці» провокували криваві бійні ефективніше, аніж відновлювали мир.

Шлях нинішньої влади є шляхом пацифікації України, а не її перемоги. Щоб перемогти, хоч і не швидко, потрібно захистити армію і її суверенне право захищати свій народ.

Для цього Президент замість того, щоб придумувати "реінтеграційні" гібриди і звертатися до ООН з проханням про миротворців має прийняти рішення про застосування Збройних Сил України у зв’язку з російською агресією і окупацією і звернутися з цим рішенням до парламенту. А парламент має дати згоду на застосування Збройних Сил і прийняти закон про визнання окупації територій Російською Федерацією як підстави застосування збройних сил. Решта від лукавого.

Комітет своє обличчя показав. Слово за парламентською залою.

Оригінал: Оксана Сироїд/Facebook