музыкант, волонтер
22 июня, 2017 - 13:52

Найголовніше - свобода

Дісклеймер. Я не вірю в Бога. Не належу до будь-яких релігій. Але поважаю вибір кожного і серед моїх друзів багато віруючих людей різних релігій. Або просто релігійних.

Так от.

Яке щастя, що в Україні декриміналізована радянська стаття щодо гомосексуалів. Тобто, відношення до них та подальше надання прав - це, наразі, виключно суспільна дискусія. Яка має відбутись. І відбувається. Україна (як і багато інших країн) поки що дискутують. І навіть Церква не може диктувати на державному рівні нічого про права ЛГБТ.

Яке щастя, що в Україні немає законодавчої заборони абортів. Що жінки мають вибір. Дуже складний моральний вибір. Але вони його мають. Іноді по медичним показникам. І навіть Церква не може диктувати на державному рівні нічого проти абортів.

Яке щастя, що в Україні немає законодавчої заборони ЕКО. Що бесплідні люди мають законне право народити дитину "з пробірки" без майже будь-якої допомоги з боку держави. Хоча ці батьки, вкидаючи купу грошей задля народження дитини народжують маленьких українців, покращуючи демографічну ситуацію. І навіть Церква не може диктувати на державному рівні нічого, аби не дати народитися бажаній маленькій дитині.

Ключові слова в цьому допису - не релігія, традиції чи забобони. Але взаємоповага, вибір, прогрес.

А найголовніше - Свобода.

Простой текст

  • HTML-теги не обрабатываются и показываются как обычный текст
  • Строки и абзацы переносятся автоматически.
  • Адреса веб-страниц и email-адреса преобразовываются в ссылки автоматически.